Рефлексивне середовище - психологічне поняття для позначення всього комплексу чинників, які обслуговують рефлексивні акти. Особливою частиною поняття є опис чинників, за яких  суб'єкт є не тільки носієм рефлексії, але й об'єктом впливу, а також чинників об'єктивного і випадкового характеру. Поняття розробляється на стику загальної, соціальної, педагогічної й організаційної психології.

     У контексті педагогічної психології процедура організації культивування рефлексивного середовища відрізняється від процедури формування якогось визначеного засобу (або системи засобів) розумової діяльності якістю взаємодії тренера (учителя) з учасниками (учнями). З боку тренера така взаємодія відрізняється тим, що містить у собі його активність не тільки з реалізації своїх рефлексивних еталонів, але й активність з їхнього створення у відповідь на вимогу ситуації. Ситуації із створення нових рефлексивних еталонів можливі, наприклад, у випадку, коли учасники, об'єднані  одним наміром "перевірити" тренера, створюють для нього проблемну ситуацію. Зазвичай такі перевірки мають вигляд  різноманітних задач з ускладненими умовами або складних життєвих проблемних ситуацій. Процес утворення рефлексивного середовища починається з прояву і кристалізації структури суб'єктивного проблемно-конфліктного поля учасників тренінгу за допомогою фіксації рівня конфліктності, що актуалізувалася у даній ситуації, і шляхом його поглиблення через керування конфліктністю. Виходячи з того, що кожна проблемно-конфліктна ситуація (ПКС)   потребує відповідного переосмислення, процес керування подоланням конфліктності являє собою "спонукування" тренером учасників до відкриття рефлексивних середовищ. Тому об'єктивно задане рефлексивне середовище у вигляді включених до нього носіїв стихійної й організованої рефлексії, методу психології рефлексії, проблемної ситуації містить у собі можливість оволодіння нею як внутрішнім рефлексивним механізмом творчості кожного учасника. У якості суб'єктивного рефлексивного середовища кожного учасника тренінгу виступають його партнери із спільного   розв'язання задачі. Його доповнюють представники інших тріад, з якими індивіди взаємодіють у процесі роботи макрогрупи, а також тренер (тренери), який забезпечує процес активізації.

     Методичний інструментарій тренера являє собою засоби поглиблення конфліктності і її зняття (через посилення актів переосмислення). У кожній ПКС, яка виникає стихійно або є організованою,  тренер покликаний виявити для учасника тренінга потенціал можливості її розв'язання шляхом аналізу витоків самої ПКС і застосувати для цього вплив на суб'єкта, який  відповідає   рівню переживання суб'єкта.

     Прикладні галузі використання поняття рефлексивного середовища як гуманітарної технології реалізуються в проектах ІРІС [наприклад, Сучасна технологія ассессмент-центрів і груп-рефлексивний підхід до атестації персоналу]