МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

У Міністерстві юстиції України розглянуто лист Головного управління охорони здоров'я та медичного страхування Київської міської державної адміністрації від 24 березня 2004 року N» 039-799/1 щодо надання роз'яснень і повідомляється.

Щодо чинності постанов Кабінету Міністрів України повідом­ляємо наступне.

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів викори­стання» є чинною та поширюється на систему утворення власних надходжень бюджетних установ та напрями їх використання.

Разом кчим слід зазначити, що бюджетною установою, відпо­відно до пункту 6 статті 2 Бюджетного кодексу України, є орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а та­кож установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Респуб­ліки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утрнмуєі ься '«і рахунок відповідно державного бюджету чи місце­вих бюджетів.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 989 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни від 17 вересня 1996 р. № 1138» є чинною та поширюється на державні та комунальні заклади охорони здоров'я, якими на­даються відповідні платні послуги.

Щодо встановлення тарифів на платні послуги, що здійсню­ються лікувально-профітактичними закладами відповідно до Переліку платних послуг; які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти, затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138, зазначаємо: Абзацом п'ятим пункту 12 постано­ви Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 затверджено повноваження Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських дер­жавних адміністрацій регулювати (встановлювати) тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні наклади охорони здоров'я.

При вирішення питання щодо укладання угод лікувально-профілактичними закладами з страховими компаніями на відшко­дування коштів за надання штатних послуг, які надаються в дер­жавних закладах охорони здоров'я слід врахувати наступне.

1. Відповідно до статті І Закону України «Про страхування» страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі на­стання неї подій (страхових випадків), визначених дого­вором страхування або чинним законодавством, за рахунок гро­шових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Крім того, згідно з частиною першою статті 16 цього Закону договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страху­вання страхувальником, на користь якої укладено договір стра­хування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхуваль­ник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені стро­ки та виконувати інші умови договору.

2. Частиною першою статті 25 Закону України «Про страху­вання» встановлено, що здійснений страхових виплат і випла­та страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі зая­ви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварій­ного сертифіката), який складається страховиком або уповнова­женою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визна­чається страховиком.

Щодо встановлення цін (тарифів) на вказані платні послуги слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 190 Гос­подарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Заступник міністра

М. М. Шупеня