Реформування Охорони Здоров'я, Соціально-Медичний Захист Та Основні Показники Захворюваності Працівників Охорони Здоров'я

Бурлакова Алла Георгіївна

довірений лікар Ради, тел. 234-32-27

Збереження здоров'я нації - це найважливіша складова національної безпеки держави. А як же наша держава фінансує цей складовий елемент безпеки?

Здавалося б, що обсяги бюджетного фінансування галузі рік у рік збільшуються. Однак за даними Мінстатистики, частка коштів, яка виділяється на охорону здоров'я у консолідованому бюджеті країни, допоки рік у рік знижувалася.

Профспілки не тільки медиків, а й усіх зайнятих в охороні здоров'я працівників, оцінюють ситуацію, що склалася в галузі, з громадянських позицій. Скільки завгодно можна сьогодні говорити про успіхи вітчизняної медичної науки, клінічної практики та професійної підготовки наших лікарняних і сестринських кадрів, але неминуче настає "момент істини": коли потрібно зробити лабораторне обстеження, рентгенівський знімок, ін'єкцію - під рукою медика немає ані потрібних ліків, ні реагентів, ні плівки, ні одноразової крапельниці...

Треба уже всім в країні замислитися над тими моральними муками, які зазнає медичний працівник, позбавлений можливості виконувати свій професійний обов'язок, аби забезпечити конституційне право громадян на отримання безкоштовної медичної допомоги.

У зв'язку з переходом національної економіки на ринкові засади, реформи вітчизняної системи охорони здоров'я так само повинні мати ринкову спрямованість. Для цього необхідно насамперед забезпечити умови для функціонування в галузі охорони здоров'я базового ринкового закону: "товар - гроші - товар". Це означає, що в межах галузі треба розбудувати ринкове середовище, в якому медичні послуги реалізовувалися б як товар, а тим самим медична галузь отримала б можливість самостійно заробляти гроші.

Реалістична оцінка економічної та соціальної ситуації, що склалася в Україні, не дозволяє далі зволікати з радикальними перетвореннями у медицині, бо це загрожує виживанню нації.

Безумовно, збереження та зміцнення здоров'я українського народу, забезпечення вільного вибору доступної і якісної медичної допомоги кожним громадянином - один із найважливіших пріоритетів державної політики. Але сьогодні можливості громадян України отримати якісні медичні послуги вкрай обмежені. Причому парадокс полягає в тому, що це стосується не лише найнужденніших верств населення. Парадокс нинішнього часу в тому, що для заможних громадян медична допомога і нині часто-густо є безкоштовною, а незаможні завжди вимушені платити, нерідко віддаючи останню копійку. Оскільки перші краще знають закони, вміють ними користуватися та мають безліч пільг.

Головна причина негараздів у медицині полягає в тому, що обмежену кількість державних коштів медична галузь змушена розподіляти на весь загал. Тоді як варто створити принципово іншу ситуацію. Той, хто немає грошей, хай отримує базові, законодавчо передбачені безкоштовні послуги; представник середнього класу -лікується за рахунок коштів добровільного медичного страхування, а найзаможніші люди - звертаються до приватних платних клінік.

В минулому році одне з періодичних столичних видань влучно відзначило, що "примара обов'язкового медичного страхування вже блукає по нашій країні".

Місцева влада столиці показала приклад реформування галузі охорони здоров'я на ринкових засадах. Ще на початку 2001 року КМДА вийшла з пропозицією до Президента України, Прем'єр-міністра щодо проведення в Києві та Київській області експерименту із впровадження обов'язкового медичного страхування. До робочої групи увійшли науковці, практики, а також голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я Канаровська Л.В. За основу було взято документи, які розроблялися фахівцями МОЗ України, а також було вивчено досвід страхової медицини в Росії та європейських країнах.

Запровадження страхової медицини має позитивні сторони, що дозволяє на належному рівні зберегти медичне обслуговування населення, запобігти різкому падінню рівня фінансування медичних закладів, розпочати послідовне реформування охорони здоров’я в столиці України.

Співробітники міської профспілки медиків протягом 2000-2003 років ретельно вивчали досвід роботи російських колег в умовах ОМС (Закон про ОМС впроваджено в Росії у 1993 році) з метою усвідомити, яким чином впровадження страхової медицини вплинуло на якість медичних послуг населенню, оплату та умови праці медпрацівників. В червні місяці 2003 року в Російській академії державної служби при Президентові Російської Федерації відбулася науково-практична конференція з нагоди 10-річчя системи обов'язкового медичного страхування. Основний висновок конференції - ОМС дозволило вистояти російській охороні здоров'я. Введення ОМС сприяло створенню інституту прав пацієнта як споживача медичної допомоги. Крім того, соціальний інститут ОМС, за досвідом росіян, забезпечує більшу прозорість фінансових потоків в охороні здоров'я.

Із розвитком системи ОМС до охорони здоров'я прийшли фахівці з фундаментальною підготовкою в області економіки та фінансів. Новий імпульс для розвитку отримала інформатизація охорони здоров'я; система ОМС сприяла обладнанню медичних закладів сучасною обчислювальною технікою. Відбулися позитивні зрушення в медикаментозному забезпеченні завдяки розвитку фармоекономіки, впровадженні персоніфікованого обліку пільговиків.

За 10 років система ОМС Росії сформувала кадровий потенціал ОМС, створила систему наукової підтримки розвитку та удосконалення ОМС, а це - понад 60 науково-дослідних центрів Москві, Санкт-Петербургу, Кемерова, Кисловодська, Хабаровська та інші. На жаль, не вдалося суттєво підвищити заробітну плату медиків, забезпечити високу якість медичної допомоги.

У 2002 році від громадян Росії надійшло 687 тисяч звернень щодо порушення прав при наданні медичної допомоги. Ще в досудовому порядку за різні порушення з боку лікувальних закладів було сплачено громадянам у вигляді компенсації більш як 21 млн рублів.

Тому вже сьогодні необхідно проводити цілеспрямовану роботу з підготовки медика столиці до роботи в умовах ОМС, його навчання і, насамперед, забезпечення йому гідного правового захисту. А це висуває на порядок денний ще одну проблему - негайно розпочати роботу по підготовці фахівців-юристів установ охорони здоров'я.

Київська міська профспілка працівників охорони здоров'я заздалегідь направила чотирьох медичних працівників з вищою та середньою медичною освітою на юридичний факультет Академії праці та соціальних відносин ФПУ й оплачує їхнє навчання.

Зрозуміло, що простого розв'язання проблеми охорони здоров'я для України не існує. Успіх нової системи залежить від якості її розроблення та організації самого переходу до неї.

Необхідно позбавитися і зайвих ілюзій: самий закон про ОМС -лише початковий поштовх до утворення безлічі підзаконних актів, що визначатимуть порядок роботи лікувально-профілактичних закладів у нових умовах.

Загалом міська профспілка медиків підтримує введення ОМС, бо сьогодні - це поки єдиний реальний шлях поліпшення фінансування галузі та будь-якого підвищення заробітної плати працівникам охорони здоров'я. КМДА вибрала, як нам здається, найм'якіший, гуманний підхід до реформування галузі.

На теперішній час не менш корисним є досвід створення лікарняних кас. Щодо ролі та місця лікарняних кас в системі охорони здоров'я та перспектив їхнього розвитку Українська Федерація громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства провела у липні 2003 року науково-практичну конференцію та обрала Раду лікарняних кас України. Працівники галузевої профспілки міста брали участь в роботі конференції та подальших засіданнях Ради.

Лікарняна каса, в першу чергу, захищає інтереси самих пацієнтів. Працівники установи охорони здоров'я об'єднуються, щоб за допомогою невеликих внесків (5-10 грн на місяць) забезпечити собі та членам родини можливість отримати додаткову медичну допомогу або послугу, які не фінансуються з бюджету. Це - своєрідний захист себе та свого права на доступну та якісну медичну допомогу, яку сьогодні не може забезпечити держава. Таких кас в Україні вже 168, а в їх лавах налічується 530 тис. осіб, тобто кожен 90-ий мешканець країни.

Безперечно, лікарняні каси не слід вважати панацеєю від усіх бід. Утім, цей шлях розвитку вітчизняної охорони здоров'я, особливо в частині її фінансування та контролю за лікувальним процесом, є на сьогодні найбільш прийнятним. Про це свідчить і позитивний досвід роботи Київської міської клінічної лікарні № 1 у створенні умов для працівників установи та членів їхніх родин щодо отримання безкоштовної якісної стаціонарної допомоги з медикаментозним забезпеченням.

Особливість роботи з правового захисту працівників установ охорони здоровєя полягає в тому, що на даний час вимоги, які ставляться державою, суспільством перед працівниками медицини, не мають відповідного правового забезпечення.

Життя змушує нас ще й ще раз переглянути своє ставлення до питання захисту прав та інтересів медпрацівників.

Достатньо звернути увагу на зміни в чинному законодавстві, які посилюють відповідальність лікарів за можливі упущення в процесі здійснення ними професійних обов'язків. В той же час недостатність медикаментозного забезпечення, правова невпорядкованість надання медичних послуг та інше лише збільшують ймовірність виникнення конфлікту.

Друге питання, яке стоїть на порядку денному нашої сумісної роботи - це розширення зони правової допомоги працівникам системи охорони здоров'я, поліпшення її якості. Людині, яка не займається цим професійно, дуже важко опанувати значний потік правової інформації, який останнім часом збільшується щодня

Зараз ми працюємо над питанням співпраці з Київською медичною академією післядипломної освіти ім. П.Л.Шупіка та Міжнародним Соломоновим університетом щодо організації навчання слухачів з вищою медичною або фармацевтичною освітою за фахом "правознавство" (спеціалізація "медичне право") на території навчальних приміщень КМАПО. Термін навчання - три роки. Після закінчення навчання випускники отримують дипломи державного зразка (спеціаліст, магістр). Початок навчання - у І кварталі 2004 року. Навчання платне, але його вартість може змінюватися залежно від форм навчання (очна, очно-заочна з використанням дистанційних технологій, заочна).

З метою забезпечення медпрацівників столиці кваліфікованим правовим захистом та необхідним юридичним навчанням міська галузева профспілка запропонувала Головному управлінню охорони здоров'я КМДА та управлінням охорони здоров'я районних держадміністрацій міста, головним лікарям ЛПЗ та директорам наукових інститутів направити до Академії не менше одного фахівця, який має вищу або фармацевтичну освіту, для отримання другої юридичної освіти з медичною спеціалізацією, а оплату навчання провести за рахунок позабюджетних надходжень.

Відповідно до плану роботи довірений лікар Ради спільно з довіреними лікарями Київського міського та міжрайонних виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС з ТВП) проводила регулярні перевірки лікувально-профілактичних закладів та науково-дослідних інститутів з питань стану експертизи тимчасової непрацездатності (ЕТН) та виконання наказу МОЗ України № 455 від 13.11.2001 року "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян". За участю довіреного лікаря Ради перевірено установи охорони здоров'я міста:

у 2002 році - КМКЛ №№ 3, 9, 18 та дитяча лікарня № 9; у 2003 році - ЦМКЛ, медичне об'єднання для вчених, лікарня нафтопереробної промисловості, інститути кардіології, серцево-судинної хірургії та урології, шпиталі Міністерства оборони та внутрішніх справ України.

Матеріали перевірок свідчать, що рівень ЕТН необхідно привести до належного стану. Комісії відмічають, що за попередні десять років перевірки стану ЕТН фахівцями МОЗ, ГУОЗ та позаштатними головними спеціалістами практично не проводилися. Склалося враження, що в поліклініках ставлення до цієї роботи краще, ніж у стаціонарах.

Найбільш типові порушення у випадках необґрунтованої видачі та продовження листків непрацездатності такі:

Ø  перебування хворих на стаціонарному лікуванні тривалий період без огляду кожні 10 днів зав. відділенням та проведення ЛКК під керівництвом начмеда при перебуванні понад 30 днів;

Ø  продовження листків непрацездатності після стаціонарного лікування на 3 дні без обґрунтування цього у медичній карті хворого та продовження листків непрацездатності після виписки на термін понад 3-х днів, що заборонено інструкцією;

Ø  оформлення на одного хворого кількох медичних карт (2-5 історій хвороб) у стаціонарі без його виписки та огляду ЛКК з метою фальсифікації ("покращання") показника середнього перебування хворого в стаціонарі;

Ø  оформлення листків непрацездатності по догляду за хворою дитиною у віці старше за 14 років;

Ø  безпідставне направлення на реабілітаційне лікування кардіологічних хворих до санаторію "Жовтень";

Ø  практично всі лікарі перевірених установ не збирають страховий анамнез.

На підставі матеріалів перевірок установ охорони здоров'я Президія Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я ухвалила (протокол № 32 від 19.11.03 р.):

1. Головам профкомів ЛПЗ та медичних інститутів запропонувати головним лікарям та їх заступникам з лікувальної роботи:

1.1. Провести заняття з лікарями установ охорони здоров'я по ретельнішому вивченню Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

1.2. При проведенні занять з лікарями підкреслити, що листи непрацездатності або довідка про звільнення від роботи є юридичним документом. Лікарі, які видають медичні експертно-трудові документи, несуть юридичну відповідальність.

1.3. Акцентувати увагу на тому, що листок непрацездатносхі є і фінансовим документом, згідно з яким здійснюється виплата допомоги з соціального страхування.

2. Головам комісій із соціального страхування установ охорони здоров'я вести протоколи засідань комісії по призначенню допомоги з ТВН, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років та допомоги на поховання за формою, затвердженою ФСС з ТВП.

Зрозуміло, що робота у системі охорони здоров'я, особливо в умовах обмеження ресурсів, створює велике навантаження на медпрацівників. Можна простежити взаємозв'язок між функціонуванням охорони здоров'я та причинами стресу. А причинами стресу медиків згідно з анкетуванням є: низький доход, бідність та неможливість утримувати сім'ю, непевність щодо майбутнього реформування охорони здоров'я та роботи в нових умовах.

Показово, що аналіз захворюваності медиків міста свідчить про зростання у працівників галузі патології, пов'язаної з великим нервово-емоційним навантаженням, незадовільним матеріальним забезпеченням та старінням кадрів охорони здоров'я.

Так, у днях непрацездатності на 100 працюючих у 2003 році спостерігаємо зростання загальної захворюваності працівників столичних установ охорони здоров'я на 8,41 %, а також (у відсотках) -таблиця 5:

Ø      злоякісні новоутворення - 14,15

Ø      цукровий діабет - 49,26

Ø      цереброваспулярні хвороби - 10,91

Ø      патологія вагітності та пологів - 9,03

Ø      травми та отруєння в побуті - 29,24.

Щодня у зв'язку з особистими хворобами та хворобами дітей на роботу не з'являється 2303 медичних працівників (торік - 2278 осіб). Серед інших галузей міста - це другий показник по значній кількості не з’яви на роботу на 1 день. Він перевищує аналогічні показники провідних столичних галузей: нафтохімічної - у 18,2 рази; легкої промисловості - у 7,75 разів; машинобудування та металообробку - у 1,5 рази (таблиця 1).

Залишається актуальною проблема ґрунтовнішого вивчення професійних захворювань медпрацівників.

Зареєстрований рівень професійної патології не повністю відображає справжнє становище, оскільки має місце значне недовиявлення хворих, що пов'язане, насамперед, з недоліками в організації та проведенні періодичних медичних оглядів медпрацівників, своєчасних розслідувань випадків професійної захворюваності, а також обліку захворюваності медиків. Профілактичні медичні огляди працюючих у шкідливих умовах проводяться за участю перевантаженої та кадрово неукомплектованоі дільничної медичної служби або за місцем роботи у міських дорослих чи дитячих лікарнях. Фахівці цих закладів не завжди обізнані з особливостями дії на організм шкідливих чинників трудового процесу. Іншим фактором низького виявлення профзахворювань є приховування роботодавцем дійсних умов праці, які через вкрай обмежене фінансування галузі неможливо поліпшити.

Про це свідчить і зростання показників захворюваності медичних працівників міста, що пов'язані з їх професіональною діяльністю, а саме (ріст показника у відсотках) - таблиця 5:

-         туберкульоз органів дихання - 52,82 (!)

-         грип - 509,06

-         загострення хронічних хвороб органів дихання - 21,57

-         бронхіальна астма - 20,09

-         травми та отруєння у зв'язку з виробництвом - 59,94.

Вплив керівних органів охорони здоров'я та профспілкових організацій установ охорони здоров'я на контроль стану захворюваності медиків столиці недостатній і потребує поліпшення.

Так, у лікувально-профілактичних закладах, підпорядкованих районним Управлінням охорони здоров'я, середній показник захворюваності медпрацівників у днях непрацездатності складає 976,41 (2002 рік - 899,53), що свідчить про його зростання на 8,55 %. А в трьох районах міста він є значно вищим (таблиця 2):

·          Солом'янський - 1140, 61 (+5,35)

·          Шевченківський - 1072,02 (+9,70)

·          Подільський - 1070,68 (+5,83)

Таблиця 2

Показники тимчасової непрацездатності працівників установ охорони здоров'я м. Києва, підпорядкованих РУОЗ за 2003 рік порівняно з 2002 роком

Протягом останніх чотирьох років Головне управління охорони здоров'я КМДА не виконує узяті на себе зобов'язання про видання наказу щодо створення умов і можливостей в лікувальних установах для безкоштовного отримання членами профспілки та їхніми дітьми як стаціонарної допомоги, так і перебування в денних стаціонарах з медикаментозним забезпеченням за рахунок коштів лікувальної установи, виділивши певну квоту ліжок (розділ 1, пункт 12 Угоди між ГУОЗ та МЗ та Київською міською профспілкою працівників охорони здоров'я з питань соціально-трудових відносин працівників галузі на 2003 рік).

Державна політика України у сфері курортної справи відповідно до вимог Закону України "Про курорти" (2000 р.) визначається Верховною Радою України і будується на засадах:

-         законодавчого визначення умов і порядку організації діяльності курортів;

-         забезпечення доступності санітарно-курортного лікування для всіх громадян, у першу чергу для інвалідів, ветеранів війни та праці, учасників бойових дій, громадян, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, дітей, жінок репродуктивного віку, які страждають на гінекологічні захворювання, хворих на туберкульоз та хворих з травмами і захворюваннями спинного мозку і хребта.

Проте останніми роками купівельна спроможність підприємств, організацій, окремих громадян в їх переважній більшості неухильно зменшується. Це стосується й Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС з ТВП) - державного цільового позабюджетного фонду, кошти якого збираються та використовуються з метою забезпечення загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням працюючих та членів їхніх сімей.

Це обумовлено збільшенням витрат на обов'язкові виплати допомог із соціального страхування, а також фактичним зменшенням надходжень до бюджету ФСС з ТВП. Починаючи з 1991 року, декілька разів приймалися державні рішення про скорочення відрахувань на обов'язкове державне соціальне страхування. У 1991 р. розмір страхового тарифу становив 7,2%, у 1996 - 4,44%, у 1998 - 4%, у 2003 -3,4%.

У зв'язку з постійним підвищенням цін на товари і послуги відповідно зростають і ціни на путівки. У 1996 р. середня вартість путівки до санаторно-курортного закладів ЗАТ

"Укрпрофоздоровниця" склалася на рівні 473 грн, у 1997 - 591, у 1998 - 674, у 1999 - 800, у 2000 - 950-1000 грн, у 2003 - понад 1500 гривень.

Тому кількість оздоровлених працівників та членів їхніх сімей рік у рік зменшується. Якщо у 1991 р. загалом по Україні всіма видами оздоровлення за рахунок коштів соціального страхування було охоплено 2,7 млн дорослих і дітей, то у 1998 р. - лише 1,057 млн осіб.

Відповідно до п. З ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який набрав чинності від 28.02.2001 р., на кожному підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності і господарювання, що використовує найману працю, створюється комісія (уповноважений) із соціального страхування. Комісія у своїй діяльності керується вказаним Законом, Статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також Положенням про комісію підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Саме комісія із соціального страхування за основним місцем роботи приймає рішення про виділення путівок на санаторно-курортне лікування та до санаторіїв-профілакторіїв застрахованим особам, членам їхніх сімей та студентам.

Протягом року одній і тій же особі за кошти ФСС з ТВП може бути видано лише одну путівку з урахуванням путівок, отриманих до санаторіїв-профілакторіїв та реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів (крім путівок для лікування та оздоровлення дітей без дорослих).

Відповідно до встановлених норм видачі пільгових путівок за рахунок коштів соціального страхування, а також з урахуванням як власних фінансових можливостей, так і можливостей підприємства та галузі, комісія із соціального страхування визначає кількість путівок на лікування й відпочинок, намагаючись задовольнити всіх, хто цього потребує, і керуючись принципом соціальної справедливості. Спільно з лікувальними закладами комісії приймають рішення щодо осіб, які потребують першочергового санаторного лікування.

Як свідчить аналіз роботи комісій із соціального страхування в установах охорони здоров'я міста, надто важливим є забезпечення гласності, планомірності протягом року та своєчасності інформування співробітників про показники тимчасової непрацездатності та цілеспрямовані дії щодо медичного і санаторно-курортного обслуговування. Найзмістовніше ця робота проводиться в установах охорони здоров'я Деснянського, Дніпровського та Святошинського районів, Київській медичній академії післядипломної освіти та Національному медичному університеті, Центральній клінічній лікарні та Українській дитячій лікарні "Охматдит".

На профспілковому обліку Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я знаходяться студентські первинні профспілкові організації Національного медичного університету та 4-х медичних училищ, які об'єднують 11045 студентів - членів профспілки.

Майже 25% студентів знаходяться на диспансерному обліку міської студентської поліклініки з приводу хронічних захворювань органів серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату та ін.

Тільки в Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця навчається понад 8 тисяч студентів. У розпорядженні НМУ є санаторій-профілакторій, який працює протягом року, але об'єм заїздів та медичне устаткування не дозволяє провести оздоровлення студентів у повному обсязі.

До 2003 року студенти мали можливість користуватися профільними санаторно-курортними путівками Фонду соціального страхування, що давало змогу оздоровлювати студентів у спеціалізованих санаторно-курортних закладах України. На початку 2003 року Фонд соціального страхування відмовляв студентам у наданні санаторно-курортних путівок. Правління Фонду аргументувало це тим, що студенти не є застрахованими особами.

Виходячи з цього, Рада Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я звернулася до директора Виконавчої дирекції Київського міського відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності Цибенка В.М. із клопотанням про допомогу у вирішенні питання про надання санаторно-курортних путівок для студентів-медиків диспансерної групи.

ФСС з ТВП це питання вирішила позитивно - рішенням правління Київського відділення від 03.04.2003 р. було виділено 50 тис. гривень для оздоровлення та лікування студентів навчальних закладів у 2003 році.

Безперечно, захворювання на інфекційні хвороби для кожної людини - це лихо. Але вдвічі гіршим стає це лихо для тих людей, які свідомо йдуть на ризик зараження небезпечними інфекційними хворобами, рятуючи своїх пацієнтів. Це - медичні працівники. Особливо ті, хто працює в інфекційних закладах та відділеннях, міському Центрі боротьби зі СНІДом, протитуберку­льозних закладах тощо.

За останні 10 років на вірусний гепатит „В” і „С” захворіло близько 350 медиків. Для більшої частини з них – це професійне зараження. На туберкульоз за останні 5 років захворіло понад 50 медикі.

Державна політика в галузі боротьби із захворюваністю на СНІД передбачає реалізацію відповідних програм з профілактики поширення інфекції, навчання населення, а також спеціальну підготовку медичного персоналу.

Практика роботи свідчить, що більшість установ охорони здоров'я та й самі медичні працівники не готові до цивілізованого вирішення психологічного аспекту взаємовідносин "лікар - ВІЛ-інфікований хворий" та забезпечення належного захисту медпрацівників при виконанні ними свого професійного обов'язку.

Особливого значення набуває рівень захисту медичних працівників не лише спеціалізованих закладів, а й тих, які працюють у структурі швидкої медичної допомоги, на станціях переливання крові, у пологових будинках, санітарно-гігієнічних закладах.

Адже під час оперативних втручань і лікувально-діагностичних маніпуляцій медики найбільше ризикують інфікуватися ВІЛ і вірусним гепатитом.

На жаль, жодна з державних програм профілактики СНІДу в Україні не передбачає цільового забезпечення медичних працівників необхідним обладнанням і засобами захисту в достатній кількості.

Перед керівниками ГУОЗ та установ охорони здоров'я міста Київська міська профспілка медиків постійно порушувала питання забезпечення медпрацівників спецхарчуванням, проведення щеплення проти вірусного гепатиту та обов'язкового страхування медпрацівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків.

В Україні у 1998 році прийнято Закон "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист населення"; згідно ст. 26 вказаного Закону медичні працівники підлягають обов'язковому страхуванню за рахунок власника (уповноваженого ним органу) закладу охорони здоров'я.

В жовтні 1998 року прийнято відповідну Постанову Кабінету Міністрів за № 1642 "Про затвердження Порядку та умов обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, і переліку категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції", в якій наведено перелік категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини.

На підставі цих документів та з метою соціального захисту медичних працівників Київська міська профспілка працівників охорони здоров'я ще в 2000 році підготувала проект наказу ГУОЗ "Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист медичних працівників" (від 27.09.2000 р. за № 397), який був схвалений на колегії ГУОЗ та набрав чинності. Цей наказ передбачає обов'язкове страхування працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, згідно Переліку категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції.

Протягом 2001-2002 рр. практично всі медики групи ризику були застраховані страховою компанією "Оранта".

Перевірками встановлено, що керівники установ охорони здоров'я міста не виконували у 2003 році вимог Постанови КМ № 1642 та наказу ГУОЗ № 397. Профспілкові організації не контролювали виконання цих нормативних актів на місцях.

У березні 2003 року знімальна група Міжнародної організації праці (МОП) прибула в Україну, щоб зняти фільм про медичних працівників та умови їхньої праці. Знімальна група відвідала одинадцять установ охорони здоров'я країни, у тому числі Київську міську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги та Міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом. Працівники міської галузевої профспілки постійно спілкувалися з представниками МОП. Знімальна група МОП констатувала постійні порушення прав медпрацівників на належні та безпечні умови праці. Наводимо думку щодо стану охорони здоров'я в Україні Елен Росскам - головного фахівця з питань безпеки праці МОП: "Медичний персонал не має достатніх приміщень для відпочинку, психологічного розвантаження та гігієнічних процедур. Вік персоналу значно перевищує пенсійний, бо медики не мають змоги прожити на свою пенсію. Втім, вони також не можуть прожити і на свою зарплату, яка на 30% нижча за прожитковий мінімум. Медпрацівники України заробляють 40 доларів США на місяць. Незважаючи на це, медики країни підтримують працездатність української охорони здоров'я та є героями. Вони не можуть прожити на свої зарплати, знаходяться за межею бідності, щодня зазнають приниження та образи істотними умовами праці. І всупереч цьому вони щодня йдуть на роботу і віддають свої сили піклуванню над своїми пацієнтами. Безперечно, в таких умовах дуже важко підтримувати моральний дух персоналу".

Фільм про жахливі умови праці медпрацівників України вийшов у середині квітня 2003 року, був показаний у програмі СNN World Report та виявився вкрай актуальним.

Таблиця З Показники бідності за 1999-2003 роки (Україна)

Київська міська профспілка працівників охорони здоров'я, як і у попередні роки, приділила велику увагу оздоровленню дітей працівників галузі влітку 2003 року.

Відповідно до Угоди між Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації та галузевою міською профспілкою з питань соціально-трудових відносин працівників галузі, укладено договір з Київським міським дитячим санаторно-курортним медичним об'єднанням на оздоровлення дітей медпрацівників на 2003 рік в оздоровчих закладах міст Алупки, Євпаторії, Ялти та Київщини в кількості 760 путівок на три заїзди.

Додатково у травні місяці одержано від КДСМО калькуляцію вартості 1 дня перебування дитини в оздоровчому закладі. Згідно зазначеної калькуляції вартість путівки встановлена у 500 гривень.

На підставі Постанови ФСС з ТВП від 18.04.2003 р. за № 12 "Про фінансування в 2003 році оздоровлення дітей за кошти ФСС з ТВП", міська профспілка медпрацівників звернулася до директора Виконавчої дирекції Київського міського відділення ФСС з ТВП Цибенко В.М. із проханням дозволити провести дотацію за оздоровчі путівки за рахунок ФСС з ТВП. На цей лист отримана позитивна відповідь з роз'ясненнями: дотація буде проводитися із розрахунку до 13 грн на одну дитину в день строком на 27 днів в межах кошторису за рішенням комісії ФСС з ТВП установи охорони здоров'я.

Згідно Постанови Верховної Ради України від 20.03.2003 р. за № 642-ІУ "Про заходи Кабінету Міністрів України щодо організації відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2003 року" запропоноване обов'язкове страхування дітей, які оздоровлюються в дитячих оздоровчих закладах. Страхування дітей в дитячих оздоровчих закладах КДСМО складає 15 грн на одну дитину.

За допомогою Київської міської ради профспілок було оздоровлено  за пільговими (10%) путівками 82 дитини з багатодітних та малозабезпечених сімей в дитячих оздоровицях Криму, Закарпатської, Черкаської та Київської області.

Постановою Пре­зидії Київської міської ради профспілок від 07.05.2003 року за №П-17 "Про організацію оздо­ровлення дітей та під­літків влітку 2003 року" підкреслено, що в першочерговому порядку необхідно забезпечити відпочинок та оздоровлення дітей із малозабезпечених, неповних, багатодітних сімей, та надано графік заїздів дітей до оздоровчих таборів на весь літній період.

У липні 240 дітей працівників установ охорони здоров'я було безкоштовно перевезено "Поїздом здоров'я" Укрзалізниці та автобусами до дитячих оздоровчих закладів та назад. Цей благодійний захід здійснив Фонд "Україна - дітям".

Рада Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я разом з районними об’єднаннями активно співпрацювали з  Управлінням охорони здоров’я районних державних адміністрацій, депутатами всіх рівнів, що дало змогу практично безкоштовно оздоровити 900 дітей.

Іншим масовим видом оздоровлення є оздоровлення дітей разом з батьками на базах відпочинку: "Золокари" (РБУ "Київмедремтехобслуговування") та "Вікторія" (Міська клінічна лікарня № 4) Одеської області, "Медик" (Національний медуніверситет) с. П'ятихатки Київської області, в яких оздоровлено близько 670 дітей та 890 працівників і студентів.

Міська галузева профспілка організову­вала супровід дітей, які від'їжджали або повер­тались з дитячих оздо-ровниць, централізовано забезпечувала їх залізничними квитками та здійс­нювала контроль за умовами перебування дітей у дитячих оздоровчих закладах.

Питання підготовки до оздоровчої кампанії та її підсумки постійно розглядаються на засіданнях Президії ради профспілки, на апаратних нарадах у голови ради та на нарадах голів первинних профспілкових організацій, а також висвітлювалися у профспілковій галеті "Медик столиці".

Таблиця 4

Оздоровлення дітей влітку 2003 року по Київській міській профспілці працівників охорони здоров'я

Головний пріоритет у найближчі роки має бути підпорядкований ідеї реформування охорони здоров'я зі створенням максимально сприятливих умов для діяльності медичного працівника, що є запорукою і його здоров'я.

Таблиця 1

Захворюваність з тимчасової непрацездатності працівників галузей м. Києва за 2003 рік порівняно з 2002 роком

Таблиця 5

Захворюваність з тимчасової непрацездатності працівників промисловості та охорони здоров'я м. Києва у календарних днях на 100 працюючих по класах та окремих хворобах за 2003 рік у порівнянні з 2002 роком

Побажання та зауваження , щодо змісту та дизайну сторінки, надсилайте за адресою constantin@svitonline.com
Copyright © 2003 Київська Міська Рада Профспілки Працівників Охорони здоров'я