Визначення компоненту особистісної рефлексії ГА

Якщо оцінюване висловлення не є змістовним, а виражає відношення суб'єкта до самого себе або до того чи іншого фрагмента породженого суб'єктом змісту проблемно-конфліктної ситуації (ПКС), то в цьому випадку висловлення кваліфікується як особистісно-смислове. При цьому, коли об'єктом відношення виступає особистість самого випробуваного як суб'єкта мислення в цілому, то висловлення відноситься до особистісно-рефлексивного компоненту.

Компонент забезпечує: а) включенність людини в ситуацію пошуку рішення; б) виникнення зовнішньої мотивації, спрямованої на виконання завдання, і її переростання у внутрішню мотивацію, пов'язану з прагненням продуктивно просунутися в предметному змісті проблемної ситуації, розв'язати протиріччя, яке лежить в її основі; в) оцінювання власних зусиль в процесі пошуку рішення, вимірювання самопочуття, контролювання самооцінки своєї індивідуальності і задоволеності здійснюваною діяльністю; г) стимуляцію й активізацію емоційного тонусу, вольової рішучості, самоконтролю і самодисципліни перед лицем труднощів, які виникають.

ВИДИ. Перспективна рефлексія обслуговує вектор майбутнього руху, ретроспективна - вектор минулого руху, ситуативна рефлексія - вектор поточного руху.

До індивідуально-рефлексивних елементів відносяться функції: "мотивування", яке експлікує відношення до будь-якого само собою зрозумілого самопрояву  випробуваного в ситуації, конфліктність якої ще не виявилася для нього; "феноменологізація" - виникаюче конфліктне відношення до вже очевидно невдалого способу міркування як до форми поведінки в умовах особистісного іспиту під час рішення задачі, презентація окремих станів власної свідомості; "проблематизація" - відношення випробуваного до перспективи подолання конфліктності ситуації, що загострилася в безвиході; "самовизначення" - осмислення цього шляху як єдино правильного засобу самопрояву в конфліктних умовах; "кваліфікація" - осмислення тих або інших кроків як результатів подолання конфліктності; "самооцінка" - відношення до окремих особистісних рис, що виявились під час  іспиту, до себе як до спроможного або нездатного на творчий пошук.

У варіанті групи висловлення плану групової активності презентують особистіснло-смислову активність, спрямовану на групову саморегуляцію, як можливість і необхідність розумового спрямування   групи, здійснення спільного розвитку особистісних смислів у взаємодії.

У варіанті індивіда наявність проявів плану групової активності означає:

• даний індивід діє від імені групового суб'єкту, якого він має на увазі;
• даний індивід реалізує стереотип спільності.