|
|
Функція "самооцінка" IА |
|
тенденція |
рівень цілісності | ВИД |
компонент | сфера | |||||
|
|
|
|
|
|||||
| Функція
"самооцінка" ("см") реалізує
відображувальні функції за допомогою вираження
ставлення до окремих, виявлених під час іспиту
особистісних рис. Ставлення до себе, до
співтовариства як до спроможного або нездатного
до творчого пошуку в цілому або в його
окремому акті. Граматично найчастіше функція реалізується вигуками, що виражають подихи і сміх, а також особовими займенниками.Приклади: Xа · xа· xа. Ну гаразд, мисливець, Xа · xа, Xе(!) якою частиною з цього? Хм, чому? Xм· xм, порівну, давайте. От як!. Ай· і· я. Ай · і · ми. Х· а· а· а· а (зітхає). Xа · xа (загальний сміх. ; Ох! ; Ну хіба, що! От я дуб!У складі смислової сфери "самооцінка" реалізує особистісно-смислове регулювання продуктивного процесу в явному, але слабко розгорнутому вигляді. У складі компонента Особистісної рефлексії "самооцінка" здійснює особистісно-смислове регулювання суб'єкта за допомогою перетворення суб'єкта в об'єкт його ж оцінки. Цей особистісний регулятив спрямований водночас на підтримку (продовження) рішення (перетворення умов, даних у тексті задачі, з метою одержання шуканої відповіді) у ситуації фактичного негативного предметного результату або на знак підтвердження успішності подолання конфліктності. У складі 1-го рівня цілісності, що реалізує відображувальний спосіб осягнення "майстерності саморегуляції" (утримання конфліктності), "самооцінки" презентують дійсну поточну самооцінку у її розходженні із самооцінкою початковою. У складі виду ситуативної рефлексії "самооцінки" розширюють ресурс тимчасової трансформації предмета і суб'єкта в ньому. Обслуговують інтервал дійсного через найближче минуле цінності активності суб'єкта. У складі тенденції реалізації "самооцінка" обслуговує акт виконання наміру вичленити провідну причину фактичного негативного предметного результату і затвердити розуміння відповідності-не відповідності себе самого еталонному рівню. У згорнутому вигляді завершує смислоутворювальний цикл у складі виду. Таким чином, позитивний ефект "самооцінки" полягає в розширенні статусу суб'єкта аж до перетворення його в об'єкт перетворень у першому, явному для самого вирішувача вигляді. Обмеженість цього розширення найближчим минулим можна подолати тільки в системі механізму тимчасових перетворень. Виявляючи відповідальність особистості за ситуацію фактичного негативного предметного результату, "самооцінки" є функцією попередньої проблематизації смислу цінності привабливості рішення в даних обставинах. Стратегія на щиру оцінку під час іспиту творчістю з урахуванням ризику поразки і стратегія на демонстрацію нецінності рішення і його згортання ще мають бути розгорнутими після індикації суб'єктом самому собі власної результативності. |
|||||||||
