Функція
"Уявлення" ("уя")
реалізує відображувальні задачі за допомогою
відтворення образу задачі в деякій проміжній
її ітерації. Уявлення виникають як акти
розуміння умов, сформульованих у тексті задачі. Граматична
реалізація : може бути виражено будь-якими
частинами мови - іменниками, прикметниками,
дієсловами, прислівниками і т.ін. (як включеними в
закінчене розгорнуте речення, так і такими, що
знаходяться поза ним), змістовно пов'язаними з
поняттями (словами), що містить текст задачі.
Приклади: часи настінні з зозулею…
часи… б'ють…... удари-удари-удари-удари…
Виходячи з тотожності змістовної сфери і Змістовного
компонента , "Уявлення"
як базова функція в їхньому складі
удержує зміст, який водночас і нарощується, і
змінюється. Присутність у розумових актах
почуттєвих образів свідчить про максимальне
завантаження почуттєвої тканини свідомості,
внаслідок чого перетворення умов потребують
значних психічних витрат.
У складі 1-го рівня цілісності,
що реалізує до-рефлексивний відображувальний
спосіб проникнення в проблему, "Уявлення"
по шкалі абстрактності є більш абстрактним, ніж
"текст", і є як відтворенням умов задачі, так
і їхньою трансформацією.
У складі виду конкретизації "Уявлення"
і "операція" не несуть навантаження
діалогової пари, як функції інших компонентів,
проте вони складають ядро рішення за принципом
"спроб і помилок".
У складі тенденції актуалізації "Уявлення"
виступає в якості носія образу змісту і
належить до предметної сторони змістовного
компонента.
Таким чином, позитивний ефект функції "Уявлення"
міститься в почуттєвому утриманні і
перетворенні умов, даних у тексті задачі, з метою
одержання шуканої відповіді. |