Визначення компонента взаємодії IА
|
Визначення компонента взаємодії IА |
|
| Призначення компоненту "Взаємодії"
ІА, ГА полягає в перетворенні (підтримці)
у середині групи відношень, спрямованих на
реалізацію цілі, сформульованої в інструкції:
вирішувати задачу разом. Компонент
"Взаємодії" являє собою регулятивний
аспект активності групи. Зоною (умовою) ефективності
компонента "Взаємодії" є
наявність контексту взаєморозуміння і
взаємозгоди в групі. Цей ефект може бути
наслідком проходження групою спеціальних етапів
установлення розуміння і згоди, або наслідком
обслуговування одним із членів групи інших в
області розгортання контексту інтересів і
розуміння. Зоною неефективності компонента
"Взаємодії" є ізольовані контексти
розуміння й інтересів у групі. Регулятивність
компонента реактивна, тому що викликається
усталеним попереднім досвідом взаємодій. Отже, компонент
"Взаємодії" призначений для забезпечення: 1)
руху в рішенні основної задачі, 2) функціонування
особистісних регулятивів. Реалізується через
абстрагування від аспекту розуміння й
узгодження або в силу їхньої наявності, або в
силу неочевидності їхньої необхідності. Компонент "Взаємодії" являє собою проробку технологічного, регулятивного аспекту кооперування спільних дій. Функціональна особливість взаємодії полягає в тому, що цей компонент безпосередньо забезпечує створення і реалізацію загального способу кооперації (як способу подолання виниклої міжособистісної проблемності) шляхом здійснення впливів, спрямованих на партнерів. Цей компонент відбиває реальність взаємодії людей у процесі спілкування, у якій реалізується виникаюча в суб'єктів необхідність експлікувати зовні особистісний зміст (наприклад, плани, наміри, цінності і т.п). Ця необхідність визначає саму технологію побудови і здійснення способу спільних дій. У компоненті "Взаємодії" відповідно до зростання рівня цілісності виділяються чотири види: 1) включення - виконує функцію переходу між змістовним просуванням і власне комунікативним процесом, між різноманітними циклами взаємодії; 2) дійствування - операційний рівень взаємодії, що припускає стимульно-реактивний спосіб спілкування, підстави якого усім очевидні; 3) координація - взаємодія, яка враховує можливість виходу за попередню схему, відбиває неочевидність майбутнього акту взаємодії; 4) об'єднання - побудова нового способу взаємодії в цілому як узагальненого розуміння подальшої технології кооперації і спілкування. Тенденції компонента "Взаємодії " мають специфічне забарвлення: актуалізація виражається в спрямованих на партнера впливах, які припускають його більш цілісне й активне функціонування, часто - його лідерську функцію; реалізація здійснюється як спрямовані впливи, які припускають менш цілісне, підпорядковане, реактивне функціонування партнера. У кожному з видів компонентів міститься дві функції відповідно двом виокремленим тенденціям функціонування: "звертання" і "указівка" в дійствуванні, "запит" і "скеровування" - у координації, "заявка" і "спосіб" - в об'єднанні.Функції "припинення" і "поступка" забезпечують перехід, свого роду запуск нового циклу взаємодії. "Звертання" - це спрямованість мовного впливу на іншого партнера (або групу в цілому) з метою спонукування його до будь-яких дій. "Указівка" - назва конкретної дії, яку мають виконати партнери (феноменологічна ознака - наказова форма дієслова). "Запит" - залучення партнера для здійснення майбутніх кроків взаємодії, конкретика яких неочевидна; феноменологічнно запит здійснюється як пропозиція що-небудь робити, яка ще тільки повинна бути іншими прийнята, а не яку вже треба виконувати. Це, скоріше, прохання про пораду, ніж вказівка або наказ, тому для нього характерна інтонація, як для запитування чи прохання. "Скеровування" - виклад схеми взаємозалежних дій партнерів у рамках здійснення визначеного способу взаємодії (усвідомленого або неусвідомленого). У такому контексті, як прийняття партнерами цього керування, розвивається дія, що супроводжується іноді вказівками; при неприйнятті розгортається обговорення із взаємним оцінюванням. "Заявка" - актуалізація спрямованості себе до подолання проблемності взаємодії, усвідомлення існування цього міжособистісного протиріччя. "Спосіб" - розвиток нового знання (для конкретних людей у конкретній ситуації) про способи спільної діяльності, прийнятого як цілісна підстава, що розв'язує міжособистісну проблемність. Контекстуально потребує свого здійснення і конкретизації. У варіанті індивіда висловлення плану індивідуальної активності презентують міжперсональну активність, спрямовану на себе або на уявного партнера. Підзадача спільності, як можливість і необхідність розумового руху в групі з вирішення основної задачі, при цьому розмивається, тому що актуально не поставлена і, отже, модифікується в підзадачу вилучення з групового способу фрагментів для індивідуального досвіду. У варіанті групи такі складові функціонують як відносно незалежні і означають:
|
Date of updating of the information 28.04.03