Визначення компонента  взаєморозуміння  IА

Компонент "Взаєморозуміння" охоплює аспект реальності, що описується поняттям позиція, виконуючи функцію індикації позиції відносно партнерів в аспекті спільності здійснення особистісних змістів і, у цілому, її перетворення. Розуміння проявів і сутності позицій один одного є умовою побудови оптимального способу взаємодії, що відбиває цінності співробітництва-суперництва, взаємодопомоги-незалежності і т.ін.

У залежності від глибини розуміння позиції, виділяється три рівні цілісності і, відповідно, три види  компонента "Взаєморозуміння". Значення видів компонента "Взаєморозуміння": експлікація — прояв позиції, у якій імпліцитно знаходиться суб'єкт взаємодії; діалогізація — усвідомлення позиції, у якій знаходяться партнери по відношенню один до одного і групи в цілому, через осмислення суперечливої спрямованості партнерів; проникнення - осмислення суперечливої спрямованості партнерів і прийняття відповідальності за здійснення тієї або іншої позиції.

Компонент "Взаєморозуміння" має такі функціональні елементи у кожному з видів: 1) експлікація містить в собі функціональні елементи:"відображення" - спроба початкового і поверхневого розуміння позиції партнера, яка виражається, наприклад, у питанні: "у тебе? ", і "позначення" своєї позиції як розуміння самоочевидне і не обов'язково очевидне іншім; 2) діалогізація: "вивідування" відбиває необхідність довизначення змістовно або особистісно поданої позиції, розкриття через запитання: "чому?" - тієї її частини, що не лежить на поверхні спілкування, і "пред'явлення" - довизначення розуміння партнера, що виражається в підкресленні своєї позиції; 3) проникнення: "прояснювання" - вербалізація готовності до необхідності зрозуміти позиції партнера на максимально цілісному її рівні; виражається в запитаннях типу: "навіщо?", "що ти хочеш?", і "позиціювання" - пред'явлення своїх вищих особистісних основ (цінностей), що регулюють ту або іншу позицію.

У варіанті індивіда висловлення плану індивідуальної активності подають міжперсональну активність, спрямовану на себе або на уявного партнера. Підзадача спільності як можливість і необхідність розумового руху в групі з вирішення основної задачі при цьому розмивається, тому що актуально не поставлена і, отже, модифікується в підзадачу вилучення з групового способу фрагментів для індивідуального досвіду.

У варіанті групи такі складові функціонують як відносно незалежні і означають:

• даний індивід спрямований на себе (перебуває в стадії інтелектуального егоїзму);
• підзадача спільності як можливість і необхідність розумового руху в групі з вирішення основної задачі при цьому використовується для транслювання групового рефлексивного способу в індивідуальний;
• даний індивід реалізує стереотип автономності (індивідуалістична позиція окремих учасників групи)