Визначення компонента взаємоузгодження IА

ВИДИ:   розрізнення, співвіднесення, конвенція.

Функція "перепитування" виражає необхідність  одержання відповідної реакції щодо наявності підтвердження узгодженості. Функція "підтвердження" сигналізує, при необхідності, про відсутність (або наявність) розладу узгодження. Є індикатором наявності взаєморозуміння, проте в силу мінімального рівня цілісності може носити формальний характер. У цьому виді найбільш явно реалізується діалогічність компонента "Взаємоузгодження" в тому смислі, що "підтвердження" є безпосередньою відповіддю на функцію "перепитування".  "Притягнення" - запит на участь в оцінці узгодженості змістів, смислів, позицій. "Схвалення" — сигналізація про наявність згоди з партнером, що включає оцінний елемент; виражається у фразах типу: "я теж". "Узгоджування" — усвідомлення неузгодженості у вигляді готовності її долати в діалозі з партнерами. "Інтеграція" — найбільш цілісна функція, яка відбиває принциповий поворот у взаємодії, коли долається протиріччя між точками зору, що склалися.

У варіанті індивіда висловлення плану індивідуальної активності презентують міжперсональну активність, спрямовану на себе або на уявного партнера. Підзадача спільності, як можливість і необхідність розумового руху в групі з вирішення основної задачі, при цьому розмивається, тому що актуально не поставлена і, отже, модифікується в підзадачу вилучення з групового способу фрагментів для індивідуального досвіду.

У варіанті групи такі складові функціонують як відносно незалежні і означають:

• даний індивід спрямований на себе (перебуває в стадії інтелектуального егоїзму);
• підзадача спільності, як можливість і необхідність розумового руху в групі з вирішення основної задачі, при цьому використовується для транслювання групового рефлексивного способу в індивідуальний;
• даний індивід реалізує стереотип автономності (індивідуалістична позиція окремих учасників групи)