|
Правила пожежної безпеки на суднах флоту
рибного господарства України Стор. 59. Причини виникнення пожеж і організація боротьби з ними 9.1. Запобігання виникненню пожеж і організація боротьби з
ними. Загальні положення
9.1.1. Основними причинами виникнення пожежі (вибуху) є:
утворення пожежонебезпечного середовища;
виникнення джерела, що викликає пожежу (вибух).
Для запобігання пожежі слід у першу чергу унеможливити
утворення пожежонебезпечного середовища і виникнення в ньому
джерела запалювання.
Вибухонебезпечним середовищем є:
суміші газів, парів, пилу з повітрям та іншими окислювачами
(кисень, озон, хлор тощо), здатні до вибухового перетворення;
деякі речовини, що здатні до вибухового розкладу (ацетилен,
озон, аміачна селітра тощо).
Горючим середовищем є середовище з матеріалами (предметами),
що можуть горіти, і матеріалами, що здатні до розкладу з
виділенням горючих парів.
Джерелом, що викликає пожежу (вибух), можуть бути:
відкрите полум'я, розпечені та палаючі тіла;
електричні розряди;
теплові прояви хімічних реакцій та механічних дій;
іскри від удару або тертя.
9.1.2. Запобігання утворенню горючого середовища повинно
забезпечуватися такими способами:
максимально можливим застосуванням негорючих та важкогорючих
речовин і матеріалів, у тому числі заміною ЛЗР та ГР на
пожежобезпечні технічні мийні речовини;
максимально можливим обмеженням маси (об'єму) горючих речовин
і матеріалів, ізоляцією горючого середовища;
використанням герметичного обладнання і тари, видаленням
пожежонебезпечних відходів виробництва;
підтриманням концентрації горючих парів, газів, окислювача в
суміші поза межами їх займання;
підтриманням температури та тиску середовища, за яких
поширення полум'я унеможливлюється;
забезпеченням пожежобезпечної експлуатації виробничого
обладнання, у якому використовуються горючі речовини.
9.1.3. Запобігання утворенню у горючому та вибухонебезпечному
середовищі джерел запалювання (вибуху) має бути забезпечено такими
способами:
застосуванням машин, механізмів, обладнання, пристроїв, під
час експлуатації яких не утворюються джерела запалювання;
застосуванням електрообладнання, що відповідає
пожежонебезпечній та вибухонебезпечній зоні;
застосуванням технологічних процесів та обладнання, що
відповідають вимогам електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ
12.1.018-93;
улаштуванням захисту від блискавки;
підтриманням температури нагріву поверхонь машин, механізмів,
обладнання, пристроїв, речовин та матеріалів, які можуть увійти в
контакт з горючим та вибухонебезпечним середовищем, нижче
граничнодопустимої, що становить 80% найнижчої температури
самозаймання пального;
унеможливленням появи іскрового розряду в горючому та
вибухонебезпечному середовищі з енергією, що дорівнює мінімальній
енергії запалення або більша за неї, у тому числі застосування
матеріалів, які не утворюють іскор у разі співудару;
застосуванням неіскристого інструменту під час роботи з ЛЗР і
ГГ;
ліквідацією умов для теплового, хімічного та
мікробіологічного самозаймання речовин і матеріалів, що є в обігу,
а також виробів та конструкцій. Порядок зберігання речовин і
матеріалів повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004- 90 і НАПБ
А.01 001-95;
усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин;
дотриманням технологічної дисципліни.
9.1.4. Боротьба екіпажу з пожежею на судні здійснюється під
керівництвом капітана судна або особи, що його заміщує,
користуючись даними ОТКП і ОТПП, які розробляються у відповідності
з Методикою розробки оперативних планів з боротьби з пожежами на
суднах. Методика затверджена наказом Мінрибгоспу України від
24.10.96 NIX-51.
ОТКП являє собою схему, на яку нанесено перетин судна в
діаметральній площині, плани всіх палуб, платформ і цистерн
подвійного дна. На цій схемі, крім приміщень, нанесено також місця
розміщення наявних штатних засобів пожежогасіння, протипожежного
обладнання, спорядження та інвентарю, головні водонепроникні
переділки й палуби, які поділяють судно на протипожежні зони. На
ОТКП позначено переділки, палуби й закриття вогнестійкої
конструкції класів А і Б.
Крім того, на ОТКП зазначено системи водо-, паро-,
вуглекислотного і водяного гасіння, підведення цих систем до
приміщень, системи вентиляції, як природної так і примусової, з
позначенням їх перекриттів і пускових облаштувань, а також система
сигналізації про пожежу й шляхи евакуації екіпажу з аварійних
приміщень.
Усі зміни, що мають місце на судні в процесі його
експлуатації і які стосуються пожежного устаткування й інвентарю,
мають бути відображені в ОТКП.
9.1.5. ОТПП розробляються на основі ОТКП і є її складовою
частиною.
До плану додається описова частина (брошура) з переліком усіх
протипожежних засобів, вентиляційних каналів, їх перекриттів,
шляхів евакуації людей з кожної протипожежної зони, із зон пожежі
і задимлення.
Подаються стисла характеристика приміщень, їх обсяг, основні
розміри, опис вантажів, які розміщені в приміщеннях, і шляхи
доступу до цих приміщень.
Наводяться стисла характеристика найбільш небезпечних у
пожежному плані приміщень, засоби забезпечення непроникнення у
суміжні приміщення вогню та диму, зазначаються засоби й способи,
якими рекомендується (або не рекомендується) гасити пожежі в
приміщенні (зоні).
Якщо ліквідація пожежі можлива шляхом затоплення приміщення,
що горить, то цей захід вказується як остаточний, з обов'язковим
обрунтуванням розрахунків залишкової остійності і незатоплюваності
судна.
9.1.6. На кожному судні, у найбільш доступних і видимих
місцях, мають бути вивішені ОТКП і схеми (сумісні) водовідливної,
осушувальної, перепускної (спускної), кренової і баластової
систем. Ті самі документи повинні знаходитись на ЦПП, у капітана,
його помічника з пожежної частини, а за його відсутності - у
старшого помічника і старшого механіка.
Комплект планів з брошурою, які слід захистити від дії
морського середовища, мають перебувати зовні надбудови, у
бризкозахищеному укритті, яке пофарбовано в червоний колір,
позначено спеціальним знаком і має напис "FIRE PLANS". Укриття
повинно легко відчинятися, бути доступним для пожежних берегових
команд.
Дані на планах і в брошурах слід подавати українською і
англійською мовами.
9.1.7. На найбільш пожежонебезпечні суднові приміщення, а
також на приміщення, де часто перебувають люди, слід розробити
оперативний план пожежогасіння (надалі - ОПП).
Для всіх суден, незалежно від призначення, ОПП розробляються
на:
суднові комори ГР, на ліхтарні, малярні й шкіперські
приміщення, крюйт-камери;
блоки житлових кают (не менше двох на різних палубах з обох
бортів), кают-компанію;
камбуз з прилеглими допоміжними приміщеннями;
один з відсіків машинного приміщення.
У залежності від призначення судна ОПП розробляється на 23
трюми для суховантажних, універсальних, рефрижераторних суден,
рибофабрику, на дві групи танків наливних суден, на групу житлових
кают кожної палуби плавбаз та суден, які мають промислових
робітників.
ОПП складається з текстової та графічної (карти, схеми)
частин. Комплект ОПП судна забезпечується довідковим додатком.
Доцільно, щоб ОПП розробляли проектно-конструкторські
організації при проектуванні (будівництві) судна.
9.1.8. У коридорах або вестибулях кожної палуби, де
розташовані житлові каюти, кают-компанія, їдальня, бібліотека,
лазарет, обов'язкова наявність схеми протипожежного захисту для
цієї палуби із зазначенням шляхів евакуації, розміщення
протипожежних конструкцій і закриттів у них, у коридорах
обов'язкова наявність розкладу за тривогою, у кожній каюті слід
мати виписки з розкладу дій за тривогою (кают-картки).
9.1.9. Боротьба з пожежею включає в себе основні дії:
розвідку в районі пожежі;
евакуацію людей з аварійних і задимлених приміщень;
обмеження розповсюдження пожежі;
попередження можливих при пожежі вибухів за наявності
ємкостей із стиснутими газами, ЛЗР тощо, попередження ураження
електричним струмом;
гасіння пожежі;
ліквідацію наслідків пожежі.
9.1.10. При розвідці пожежі визначаються:
місце і розмір осередку пожежі;
межі зони поширення вогню і зони задимлення;
наявність людей в аварійних і суміжних з ними приміщеннях і
можливі заходи щодо їх рятування;
визначення можливих шляхів найбільш безпечної евакуації
людей;
наявність, найменування і кількість горючих матеріалів в
осередку пожежі, в суміжних приміщеннях і в безпосередній
близькості від осередку пожежі;
можливі шляхи розповсюдження пожежі й засоби її гасіння;
умови, що заважають або сприяють гасінню пожежі;
наявність завалів, потреба і можливість їх розчистки;
оцінка стану протипожежних конструкцій та обладнання, здатних
затримувати горіння, герметичності дверей, вентканалів тощо;
визначення шляху та напряму введення сил та засобів боротьби
з вогнем, потреба і місця вирізання отворів у суднових переділках,
палубах;
огляд осередку пожежі і суміжних приміщень після її
ліквідації.
9.1.11. Місце, характер і розмір пожежі встановлюються
безпосереднім оглядом осередку пожежі, а якщо це неможливо -
орієнтовно, за нагрівом переділок, палуб та інших суднових
конструкцій.
У процесі гасіння пожежі розвідка продовжується, і всі
доповіді відносно змін обставин продовжують надсилати на ЦПП.
9.1.12. Після одержання сигналу або доповіді про пожежу
вахтовий помічник капітана зобов'язаний негайно оголосити
загальносуднову тривогу з боротьби з пожежею.
9.1.13. За сигналом тривоги екіпаж судна має діяти згідно з
розкладом за тривогою.
За сигналом загальносуднової пожежної тривоги керівники
аварійних партій (груп) зобов'язані:
прибути в район пожежі і доповісти на ЦПП про готовність
партії (групи) до боротьби з пожежею;
установити місце і обсяг пожежі;
виділити потрібну кількість людей і засобів для гасіння
пожежі й визначити їх дії;
організувати рятувальну групу, одягнути її в захисний одяг,
забезпечити ДІА, організувати евакуацію з охоплених полум'ям
приміщень і задимлених районів потерпілих, надати їм першу медичну
допомогу;
організувати огляд відсіків і приміщень, суміжних з
аварійними, і при потребі, забезпечити охолодження переділок;
доповісти про результати розвідки і дії аварійної партії на
ЦПП, при потребі, викликати на допомогу людей і додаткові засоби
для ліквідації пожежі.
9.1.14. При пожежі на судні у відкритому морі капітан
зобов'язаний реально оцінити небезпеку пожежі для судна, вантажу і
людей, які перебувають на судні.
9.1.15. При пожежі на верхній палубі передусім захищають від
полум'я рятувальні шлюпки і життїво важливі приміщення -
радіорубку, ходову рубку тощо.
У міру можливості судно слід розвернути так, щоб осередок
пожежі був з підвітряного боку.
9.1.16. При пожежі на судні в першу чергу слід переконатись у
відсутності людей в аварійних приміщеннях.
У разі перебування в цих приміщеннях людей, відрізаних від
шляхів евакуації, негайно мають бути вжиті всі можливі заходи з
рятування людей. Основні засоби пожежогасіння слід сконцентрувати
в місцях, через які евакуюватимуться люди.
Одяг, який горить на людині, можна гасити
повітряно-механічною піною або розпиленою водою. Можна накрити
потерпілого цупким матеріалом.
Забороняється для гасіння одягу на людині застосовувати
хімічну піну й вуглекислий газ.
9.1.17. За сигналом загальносуднової тривоги екіпаж судна
негайно, без додаткових наказів повинен:
уключити пожежні насоси і подати воду в пожежну магістраль і
до пожежних ріжків;
підготувати до дії засоби пожежогасіння;
закрити протипожежні і водонепроникні двері;
задраїти всі двері, люки, ілюмінатори, горловини;
відключити від аварійного відсіку, попередньо переконавшись у
відсутності в ньому людей, усі види вентиляції;
негайно почати ліквідацію пожежі на своєму посту і одночасно
проводити розвідку в сусідніх приміщеннях.
9.1.18. Особи суднового екіпажу, що направляються в задимлені
і палаючі приміщення, повинні бути в бойовому спорядженні
пожежних.
9.1.19. Комплект бойового спорядження пожежних складається з:
одягу з матеріалу, здатного захистити шкіру від тепла, що
випромінюється пожежею, опіків і ошпарювання, матеріал має мати
водостійкий зовнішній шар;
чобіт і рукавичок з гуми або іншого неелектропровідного
матеріалу;
жорсткого шолома, який забезпечує ефективний захист від
ударів;
переносного акумуляторного ліхтаря у вибухобезпечному
виконанні, розрахованого на роботу протягом трьох годин (не
менше);
сокири з держаком з деревини твердих порід;
ДІА;
страхувального троса довжиною 30 м з пасом і карабіном.
9.1.20. Час роботи в захисному одязі не повинен перевищувати
15 хвилин.
Під час розвідки і рятувальних робіт, а також при ліквідації
пожежі в задимлених приміщеннях кожного працюючого повинен
страхувати інший, який теж має перебувати в ДІА у спорядженні
пожежного.
У розвідку робітники повинні йти в надійній зв'язці.
9.1.21. Біля входу в приміщення, де працює партія (група),
належить установити для зв'язку з нею пост безпеки в складі:
керівника робіт (з числа командного складу судна), медичного
працівника (на тих суднах, де він є) і розсильного.
9.1.22. При роботі в ДІА належить підтримувати двосторонній
зв'язок між особою, яка працює в дихальному апараті, і особою, яка
забезпечує на посту зв'язок з працюючим шляхом подачі умовних
сигналів за допомогою страхувального троса. Передавання
(приймання) сигналів повинне повторюватись (дублюватись) особою,
яка їх прийняла.
Умовні сигнали від того, хто забезпечує до того, хто працює:
смикнути один раз - "Як себе почуваєш?";
смикнути три рази - "Виходь!";
повторення сигналу "Виходь!" - "Виходь негайно!".
Умовні сигнали від того, хто працює, до того, хто забезпечує:
смикнути один раз - "Почуваю себе добре!";
смикнути два рази - "Подати в рукав воду!", "Перекрити
воду!";
смикнути три рази - "Виходжу, вибирайте трос!";
смикнути чотири рази - "Вибирайте негайно!";
часті смикання більше чотирьох разів - "Самостійно вийти не
можу!".
9.1.23. Особи, що допущені до роботи в ДІА, зобов'язані
систематично тренуватися для роботи в них.
Заступаючи на пожежну вахту, працюючі повинні одягати ДІА в
присутності вахтового помічника капітана.
9.1.24. ДІА закріплюються за особами суднового екіпажу
наказом по судну.
9.1.25. Працюючим у ДІА слід безперервно стежити один за
одним, пам'ятаючи, що при кисневому голодуванні людина
непритомніє.
9.1.26. Прохід людей крізь приміщення, а також охолодження
приміщень, у які проникають горючі пари, слід забезпечувати
розпиленням води за допомогою спеціальних насадок на пожежних
стволах.
При гасінні пожежі слід обирати найбільш ефективні вогнегасні
засоби, які є на судні.
9.1.27. При гасінні пожежі слід ураховувати:
виникнення загрози отруєння людей газами, що виділяються при
пожежі та її гасінні;
можливість проникнення отруйних газів у суміжні з аварійним
приміщення.
9.1.28. При гасінні пожежі в закритих невеликих приміщеннях
(відсіках) застосовувати вуглекислотні вогнегасники (особливо
пересувні) слід з підвищеною обережністю. Перед пуском
вуглекислоти в приміщення чи відсік слід:
подати попереджувальний сигнал;
вивести з приміщення всіх людей;
зупинити механізми;
провести герметизацію приміщення (відсіку).
9.1.29. Ліквідовувати незначні осередки пожеж слід за
допомогою піску, пожежних покривал тощо.
9.1.30. Під час гасіння пожежі належить уживати заходів до
боротьби з димом, використовуючи для цього переносні
димовідсмоктувачі і, якщо це можливо, стаціонарні витяжні
вентилятори. При цьому треба враховувати, що приплив чистого
повітря сприяє горінню.
Забороняється при об'ємному способі гасіння пожежі
вентилювати приміщення.
9.1.31. При гасінні пожежі слід:
припинити доступ горючих речовин в осередок пожежі;
ізолювати осередок пожежі від доступу повітря;
охолодити горючі речовини до температури, нижчої за
температуру зайняття їх газів.
9.1.32. При розкритті загерметизованих на час гасіння пожежі
приміщень повинні бути вжиті заходи, що унеможливлюють поширення
продуктів горіння в інші приміщення.
9.1.33. Для запобігання повторному займанню, після
застосування засобів об'ємного пожежогасіння, вентиляцію
аварійного відсіку дозволяється включити не раніше ніж через вісім
годин після закінчення гасіння пожежі.
Вентилювати відсік слід до повного виведення газів і запаху,
але не менше 30 хвилин.
Після ліквідації пожежі аварійні і суміжні з ним приміщення
повинні регулярно контролюватися на протязі 12 годин.
9.1.34. До закінчення вентиляції заходити в приміщення, де
проводилось гасіння пожежі способами об'ємного пожежогасіння,
дозволяється тільки в ДІА, додержуючись усіх правил обережності,
користуючись страхувальним тросом, переносним акумуляторним
ліхтарем вибухобезпечної конструкції. Попередньо слід
переконатися, що температура в приміщенні не перевищує +60 град.С.
9.1.35. При пожежі в приміщенні електростанції подача
електроенергії не повинна припинятися. Напругу з розподільних
щитів належить знімати тільки в тих випадках, коли причиною пожежі
є коротке замикання або інша несправність електроприладів.
9.2. Організація боротьби з пожежами в житлових, службових,
виробничих та господарчих приміщеннях
9.2.1. Пожежі в суднових житлових і службових приміщеннях
виникають переважно внаслідок необережного поводження з вогнем,
при попаданні недокурка або сірника на ГМ (папір, білизну, м'які
меблі, особисті речі тощо).
Значна кількість пожеж виникає внаслідок порушення правил
експлуатації електрообладнання і застосування електропобутових
приладів (прасок, чайників, кип'ятильників, вентиляторів тощо).
Виявлення таких пожеж звичайно відбувається вже на стадії
активного горіння. Причому в момент виявлення, горіння різко
активізується за рахунок припливу повітря з відкритих дверей,
ілюмінаторів і від вентиляції, що працює.
Розвитку, швидкому поширенню пожежі, підвищенню температури і
задимленню приміщень сприяє наявність у них великої кількості ГМ,
коридорна система, наявність вентиляційних каналів, відкритих
трапів, природна вентиляція тощо.
Пожежі в житлових і службових приміщеннях супроводжуються
значним виділенням диму внаслідок горіння ізоляційних матеріалів,
фарби, меблів, одягу тощо.
Швидкість задимлення при цьому досягає 350 куб.м на хвилину.
Характерною особливістю розвитку пожежі в житлових і
службових приміщеннях є розповсюдження горіння в результаті
теплопередачі через металеві переділки і палуби.
9.2.2. Для гасіння пожежі в житлових і службових приміщеннях
в основному слід застосовувати системи водогасіння (пожежні стволи
для компактного і розпиленого струменю, спринклери й інше), а при
потребі й піногасіння.
Для гасіння пожежі у важкодоступних приміщеннях судна, якщо
там немає людей, можна використовувати пар, вуглекислотні
переносні вогнегасники.
Забороняється використання парогасіння, водяного гасіння і
газогасіння в житлових і службових приміщеннях за наявності в них
людей.
При виявленні пожежі на початковій стадії і на незначній
площі її гасіння проводять піною і стисненим газом з вогнегасників
або накривають поверхню, що горить, парусиною, пожежними
покривалами тощо.
9.2.3. При пожежі в житлових і службових приміщеннях для
запобігання посиленню горіння і розповсюдженню пожежі
рекомендується не відчиняти дверей, а пожежні стволи подавати
через ілюмінатори або спеціальні отвори в каютних дверях чи
переділках.
9.2.4. При виникненні пожежі в приміщеннях, де містяться
дерев'яні та інші горючі предмети, необхідно одночасно з уведенням
в дію пожежогасних засобів розібрати ці предмети, використовуючи
протипожежний інструмент.
Необхідно також розкрити декоративну й ізоляційну обшивки,
які сприяють прихованому поширенню пожежі.
9.2.5. При розбиранні дерев'яних конструкцій належить:
мати в готовності до дії пожежні стволи;
знімати декоративну обшивку так, щоб ізоляційний матеріал не
падав на людей;
складати розібрані конструкції охайно, поодаль від проходів;
додержуватися заходів обережності з тим, щоб не заподіяти
поранень оточуючим;
не пошкоджувати, якщо можна, трубопроводи, електропроводку,
механізми, прилади.
Після закінчення гасіння слід ретельно оглянути район пожежі,
унеможлививши повторне загоряння.
9.3. Організація боротьби з пожежами в ліхтарному, малярному,
теслярському та шкіперському приміщеннях
9.3.1. У ліхтарному, малярному, теслярському та шкіперському
приміщеннях значна кількість ГР здатна утворювати з повітрям
вибухонебезпечні суміші.
Ознаками розвитку пожежі в цих приміщеннях є:
інтенсивне задимлення внаслідок горіння ЛЗР;
поширення осередків горіння на палуби, а також у нижче
розташовані приміщення;
висока температура й інтенсивне випромінювання на сусідні
конструкції судна.
Найбільш інтенсивне горіння речовин спостерігається між
бочками й бідонами.
9.3.2. При виявленні пожежі в цих приміщеннях слід перш за
все щільно зачинити двері і заглушити вентиляційні труби пробками.
9.3.3. Для гасіння слід застосовувати пінні вогнегасники, а
для обмеження розтікання нафтопродуктів - пісок.
Для охолодження конструкцій судна і переділок водяні
розпилені струмені потрібно подавати як у середину аварійного
приміщення, так і в суміжні приміщення.
9.3.4. Якщо загорілися рідини, які зберігаються в бідонах, то
слід накрити їх горловини пожежним покривалом, брезентом або іншою
щільною тканиною.
Щоб уникнути вибуху бідонів і бочок, особливо порожніх, їх
потрібно охолоджувати розпиленими струменями води.
9.3.5. У шкіперському приміщенні пожежа звичайно
супроводжується інтенсивним задимленням без активного горіння,
тому слід відчинити двері і, подаючи розпилений струмінь води
всередину, звільнити приміщення від диму. Після цього потрібно
старанно перевірити обгоріле майно, полити його водою і, якщо
змога, винести з приміщення.
9.3.6. Якщо ліхтарне, малярне і шкіперське приміщення
обладнані паро- або вуглекислотною системою гасіння, то при пожежі
слід увести в дію ці системи, щільно задраївши двері і
вентиляційні розтруби. У цьому разі пару і вуглекислий газ
потрібно подавати до повної ліквідації пожежі.
9.4. Організація боротьби з пожежами на відкритих палубах та
надбудовах
9.4.1. Велика швидкість розповсюдження пожежі в надбудовах
частіш за все паралізує управління судном і ускладнює використання
шляхів евакуації людей з більшості приміщень.
Складність планування, незначні розміри проходів і приміщень
ускладнюють дії аварійних партій.
9.4.2. Основним засобом ліквідації пожежі в надбудові є вода,
можливе також використання повітряно-механічної високократної
піни.
9.4.3. При пожежі в надбудові поряд з гасінням слід негайно
спустити рятувальні шлюпки.
9.4.4. Для гасіння пожежі на зовнішніх палубах повинні
використовуватися пінні вогнегасники або вода. Вантаж, що горить,
необхідно швидко розібрати і ретельно перевірити стан
нижчерозташованих приміщень і трюмів.
9.4.5. Для гасіння пожежі на відкритих палубах і надбудовах
потрібно:
якщо є змога, розвернути судно так, щоб вогонь відносило вбік
від горючих конструкцій, вантажів і матеріалів, що розміщені
поблизу місця пожежі;
подавати в осередок пожежі, якщо можна, з навітряного борту,
найбільшу кількість струменів води;
охолоджувати водою горючі конструкції, що розташовані поблизу
осередку пожежі, а також вантажі і матеріали;
вести постійне спостереження за відсіками, суміжними з
приміщеннями, що горять;
збити за борт струменями води розлиті палаючі нафтопродукти,
якщо не вдається загасити їх.
9.5. Організація боротьби з пожежами в машинно-котельних
відділеннях
9.5.1. Пожежі в МКВ частіш за все призводять до поширення
горіння в суміжні житлові і службові приміщення у зв'язку з
відсутньою або недостатньою герметизацією і тепловою ізоляцією
огороджувальних конструкцій (двері й переділки шахт, палуби,
вентиляційні канали тощо).
9.5.2. Розлив ГР з витратної цистерни сприяє розвитку
горіння, створює важкі умови для гасіння.
Особливу небезпеку становить витікання пального з
пошкодженого трубопроводу, що перебуває під тиском, коли паливо
виривається у вигляді струменів з великим розпилом. Це небезпечно
і для паливних танків, вимірювальні труби яких закінчуються
самозачинними клапанами в МКВ. Розбризкуючись, паливо покриває
тонким шаром вузли машин і механізмів, трубопроводи і
концентрується під плитним настилом. Під дією відкритого вогню
пари палива й масла, вже нагріті до температури приміщення МКВ, а
іноді й вище (на поверхні гарячих трубопроводів і вузлів машин),
миттєво спалахують, при цьому площа пожежі швидко збільшується, і
стає можливим вибух сумішей випарів ПММ з повітрям.
У разі пролитого зверху палива спочатку пожежа
розповсюджується у вертикальному напрямку там, де пари палива
найбільш нагріті. Уже в перші хвилини пожежі відбувається згоряння
основної кількості розлитого палива.
Припинення надходження нової кількості палива дає змогу
локалізувати пожежу силами команди, оскільки звичайно інших
горючих матеріалів (крім фарби і горючої ізоляції електрокабелів)
для підтримання інтенсивного горіння в МКВ немає.
9.5.3. У разі пожежі в МКВ передусім слід:
зупинити головні двигуни;
припинити подачу палива до двигунів, котлів, цистерн;
відключити електроенергію від аварійного приміщення;
зупинити вентилятори, у КВ - загасити топки.
Негайно почати боротьбу з пожежею стаціонарними і переносними
засобами пожежогасіння.
9.5.4. При пожежі в МВ повинні бути вжиті заходи до
попередження вибухів балонів з газами в зв'язку із збільшенням в
них тиску при підвищенні температури.
9.5.5. Невеликі осередки пожежі - горіння дрантя, розлитого
палива, фарби або інших матеріалів ліквідуються піною з переносних
або пересувних вогнегасників і розпиленою водою з пожежних
стволів.
9.5.6. Основні причини пожежі в МКВ:
виток мазуту, дизельного і моторного палива, різних типів
мастил тощо;
нагрів вузлів двигунів котлів, турбін, електричних машин і
іншого обладнання до високих температур;
іскри при короткому замиканні, спалах при запаленні форсунок,
самочинне загоряння дрантя, попадання палива на розжарені частини
двигунів;
несправності випускного тракту двигунів;
недостатній контроль за паливною системою при різних режимах
роботи двигуна, станом ізоляції і системою охолодження випускного
колектора;
недостатнє (погане) очищення глушників і інших вузлів
газовипуску;
використання електроламп і світильників завищеної потужності;
використання переносних ламп без захисних ковпаків, захисних
сіток і напругою вище 12 В;
куріння в МКВ.
9.5.7. Основні причини пожежі котлів, що працюють на рідкому
паливі:
викид газів з топки;
необережне поводження з вогнем при повторному розпаленні
гарячого котла;
стикання накопиченого в трюмі КВ мазуту з розжареними
частинами котла (частіше при пошкодженому поді топки);
використання в КВ відкритого вогню;
самозаймання промасленого і забрудненого мазутом шмаття,
клоччя або сміття при стиканні їх з гарячими частинами котла і
паропроводів;
виток мазуту або масла з механізмів і трубопроводів,
розташованих над гарячими частинами котла або паропроводів;
зберігання в КВ горючих речовин;
наявність мазуту в повітряному коробі, особливо після
виведення котла з дії;
загоряння сажі в газоходах котла;
вибух при внесенні відкритого вогню в колектори котла;
несправний стан електроприладів;
куріння в заборонених місцях та інше.
9.5.8. Найбільш ефективним способом гасіння пожежі в КВ є
припинення доступу повітря до осередку вогню.
9.5.9. Для гасіння пожежі потрібно застосовувати:
хімічні пінні й вуглекислотні вогнегасники;
піну від переносних і стаціонарних піногенераторів, якщо вони
встановлені на судні;
аерозолі;
воду, що подається крізь розпилювач;
парогасіння;
вуглекислий газ для заповнення КВ за наявності на судні
системи вуглекислотного гасіння пожежі;
пісок.
9.5.10. При займанні палива під котлами і двигунами для
гасіння застосовується піна, що подається повітряно-пінними
стволами, і розпилена вода з переносних стволів.
Паливо, що горить під котлами, гасять паром, розпиленою водою
із стаціонарних систем. При значному підвищенні температури в МВ
слід включити систему зрошення.
При горінні палива вище від настилу слід включити стаціонарну
систему піногасіння або систему водорозпилення. Якщо після цього
потрібного ефекту не буде досягнуто, то слід включити стаціонарні
вуглекислотні й водяні установки.
9.5.11. Якщо за допомогою наявних засобів гасіння пожежа не
ліквідована, потрібно негайно:
припинити подачу палива;
вивести котли з дії;
евакуювати особовий склад вахти;
загерметизувати КВ;
пустити пару або вуглекислий газ;
охолоджувати переділки і палуби всіх приміщень, суміжних з
аварійним.
При пожежі не слід допускати розповсюдження вогню по трапах,
для запобігання цьому слід використовувати зрошувальну завісу.
9.5.12. Гасіння пожежі за допомогою герметизації КВ і впуску
пари або вуглекислотного газу в нього є остаточним заходом.
9.5.13. Після припинення пожежі відкривати загерметизоване КВ
дозволяється лише після повного охолодження його зовнішніх
поверхонь і повної дегазації від залишків вуглекислого газу.
9.5.14. Для ефективного гасіння пожежі потрібно вимкнути
вентиляцію і перекрити всі отвори в приміщеннях МКВ
(загерметизувати МКВ).
При гасінні пожежі в МВ найбільш ефективними засобами є
вуглекислота і піна середньої (100:1) і високої (1000:1)
кратності, а також розпилена вода і сполуки на основі
галоїдовуглеводів.
При пожежі в МВ найменш ефективне парогасіння.
9.6. Організація боротьби з пожежами у вугільних бункерах
9.6.1. Найбільшу небезпеку при виникненні пожежі на суднах,
які перевозять вугілля, становить його самозаймання. Виникає
самозаймання в нижніх шарах вугілля, що знаходяться в бункері.
Глибинне горіння розвивається повільно через недостачу повітря.
Температура в осередку горіння досягає 1200-1300 град.С.
Самозаймання вугілля можна виявити за підвищенням температури
в бункері.
9.6.2. Найважливішими факторами, що сприяють самозайманню
вугілля, є наявність колчеданів, розміри шматків вугілля, його
вологість, температура повітря і стінок бункерів, стан вентиляції,
тривалість зберігання вугілля. Крім того, загоряння може відбутися
на поверхні маси вугілля від будь-якого відкритого джерела вогню.
9.6.3. Гасіння поверхневих пожеж у вугільних бункерах,
трюмах, вугільних ямах потрібно здійснювати водою, що подається в
осередок пожежі за допомогою пожежних стволів з наступною штивкою
верхнього шару вугілля.
9.6.4. Осередок глибинної пожежі слід визначати щупом по
місцю найбільш нагрітої частини переділки бункера. Після цього
потрібно почати вибірку вугілля над ним або прорізати отвір в
переділці і в утворену виїмку подавати воду.
9.6.5. Якщо пожежа досягла значних розмірів, слід
загерметизувати бункер і включити стаціонарну систему
пожежогасіння. Якщо в бункері міститься велика маса розжареного
вугілля, то застосовувати парогасіння не слід, запобігаючи
можливості вибуху утвореної суміші окису вуглецю і водню.
9.6.6. Найбільш ефективним способом гасіння вугілля є
затоплення бункера водою з одночасним безперервним її
відкачуванням.
Не рекомендується при гасінні вугілля в трюмах, вугільних
бункерах і ямах застосовувати вуглекислий газ і водяну пару.
9.6.7. Гасіння пожежі в бункері може бути припинено після
падіння температури нижче за +45 град.С, потім необхідно
перевірити бункер, усунути шлак, а залишки вугілля негайно
використати як паливо.
9.6.8. Працювати під час пожежі в задимленому бункері
дозволяється лише в ДІА, мати при собі страхувальні троси, при
потребі бути в термоізоляційному костюмі, слід знати умовні
сигнали, що передаються за допомогою страхувального троса.
9.6.9. Для переміщення людей по поверхні вугілля в бункері
потрібно прокладати дошки.
9.6.10. За особами, які перебувають при пожежі в бункерах,
належить вести безперервний нагляд.
9.7. Організація боротьби з пожежами в наливних паливних
відсіках, танках та цистернах
9.7.1. Основними причинами вибуху і пожежі у вантажних
наливних відсіках, танках й цистернах судна є:
зіткнення суден;
іскри, що виникають при падінні магнієвих протекторів в
порожні танки або танки, що промиваються;
відкритий вогонь;
іскри від електрообладнання у приміщеннях та відсіках без
вантажу, що були загазовані при завантаженні або аварії;
розряди статичної електрики;
іскри з газовипускних труб танкерів або обслуговувальних
суден.
9.7.2. Пожежа в наливних цистернах характеризується великою
швидкістю розповсюдження полум'я, високою температурою і часто
вибухом парів палива з руйнуванням цистерни, після чого охоплене
полум'ям паливо розтікається по судну.
9.7.3. Слід ураховувати, що після першого вибуху у вантажних
відсіках частіш за все виникають вибухи і пожежі у відсіках
суміжних і тих, що розташовані на значній віддалі від місця
першого вибуху. Це пояснюється такими причинами:
значними руйнуваннями після вибуху;
великим тиском вибухової хвилі, що часто розповсюджується
разом з полум'ям;
нагріванням до високої температури розділювальних
металоконструкцій;
недостатньою герметизацією вантажних відсіків.
9.7.4. При пожежі у вантажному танку під час завантаження
його нафтопродуктами належить:
негайно припинити вантажні операції, зачинити клапани
трубопроводів і від'єднати вантажні шланги;
загерметизувати танки;
уключити стаціонарну систему пожежогасіння даного танка, а
також системи суміжних з ним танків, не охоплених пожежею;
посилити спостереження за переділками з боку суміжних
приміщень судна;
охолоджувати забортною водою палуби, переділки й інші
конструкції поблизу місця пожежі та в районі інших танків, які
містять у собі нафтопродукти або гази.
9.7.5. При пожежі в НВ потрібно:
негайно припинити вантажні операції і зачинити клапани
трубопроводів;
вивести з дії механізми НВ, відключити їх електропостачання і
від'єднати вантажні шланги;
провести повну герметизацію приміщень і відключити
вентиляцію;
уключити стаціонарну систему пожежогасіння;
посилити спостереження за переділками з боку суміжних
відсіків і приміщень і, при потребі, охолоджувати переділки й
палуби водою із пожежних рукавів.
9.7.6. У разі займання рідкого палива в закритих сховищах
потрібно мати на увазі, що ГГ, що виділяються в суміші з повітрям,
можуть утворювати вибухонебезпечні суміші.
Про наявність у приміщеннях небезпечної концентрації горючих
сумішей належить доповісти капітану судна.
9.7.7. Для запобігання вибуху ГГ і випарів потрібно:
ужити заходів щодо обмеження поширення газів і випарів в інші
приміщення;
з дозволу капітана відключити електропостачання мережі в зоні
накопичення ГГ і випарів;
ужити всіх можливих заходів (штучна вентиляція, розбавлення
інертними газами, охолодження тощо) до ліквідації
вибухонебезпечної концентрації горючої суміші.
9.7.8. Найбільш ефективним способом гасіння палаючих
нафтопродуктів у танках, на палубах і на воді є піна хімічна
високої кратності (1000:1) і повітряно-механічна середньої
кратності (100:1).
У всіх випадках велике значення для ефективності гасіння
пожежі має охолодження водою палуби та інших конструкцій судна.
Застосування вуглекислоти і пари справляє стримувальну дію
при загрозі вибуху в незруйнованих танках.
Застосування вуглекислоти для гасіння пожежі в зруйнованих
танках позитивних наслідків не дає.
9.7.9. При горінні палива в цистерні, яка не має пошкоджень,
найбільш ефективним способом боротьби з вогнем є негайна, повна
герметизація цистерни і залучення до роботи стаціонарних засобів
об'ємного пожежогасіння.
9.7.10. При горінні палива в пошкодженій цистерні місце
виходу і горіння парів палива слід закрити пожежним покривалом і
притиснути вантажем. Нагріті місця охолоджувати розпиленими
струменями води.
Якщо паливо, що горить, витікає через отвір, то останній слід
закрити негорючим матеріалом. Після припинення або зменшення
витікання гасити паливо, що витекло, слід за допомогою
вогнегасників, піску, розпилених струменів води (у залежності від
площі горіння).
9.7.11. При виявленні пожежі в паливній цистерні слід негайно
вжити всіх заходів до попередження займання палива в інших
цистернах шляхом їх герметизації, уведенням в дію стаціонарних
засобів пожежогасіння (заповнення цистерн вуглекислим газом,
парою, інертними димовими або вихлопними газами, покриття поверхні
палива піною тощо), охолодженням палуби та інших конструкцій
водою.
9.7.12. При використанні піни для гасіння рідких вантажів, що
не розчиняються у воді, треба мати на увазі, що при їх горінні
випари, які виділяються, можуть прорвати шар піни і зайнятися,
тому одночасно з піногасінням необхідно застосувати водяну пару,
вуглекислий газ або інертні гази.
9.7.13. Для гасіння невеликих осередків пожежі в приміщеннях
вантажних насосів можуть бути використані стаціонарні, переносні
пінні, а також вуглекислотні установки й вогнегасники.
9.8. Організація боротьби з пожежами у вантажних трюмах
9.8.1. Основною причиною виникнення пожежі в трюмах є
порушення правил пожежної безпеки при вантажно-розвантажувальних
роботах, використання світильників без плафонів, захаращення
трюмів пожежо-, вибухонебезпечними матеріалами (гофротара),
порушення правил проведення вогневих робіт, куріння, а також
порушення правил перевезення і збереження небезпечних вантажів.
Пожежа у вантажних трюмах звичайно розвивається досить
повільно, але, розвинувшись, набуває великих розмірів і може
захопити суміжні трюми і надбудови.
9.8.2. Гасіння пожежі волокнистих вантажів і гофрованої
картонної тари у вантажних трюмах повинно здійснюватися
заповненням трюму ефективними вогнегасними засобами, зокрема
високократною повітряно-механічною піною. При цьому необхідно
передбачити запас змочувачів поверхнево-активних речовин і
пристосувань, які забезпечують додавання їх до води.
За можливості трюм, де горіли волокнисті і сипучі матеріали,
слід розвантажити для виявлення в товщі матеріалу непогашеного
осередку пожежі.
9.8.3. При визначенні засобів і способів гасіння пожежі в
завантажених трюмах і виборі вогнегасних засобів необхідно
врахувати фізико-хімічні властивості вантажу, розташування його в
трюмі і в суміжних з ним приміщеннях, а також можливість
герметизації люкових закриттів і надійність закриття трюмної
вентиляції.
Гасіння самозаймистих речовин (рибне борошно, рибні відходи,
дрантя промаслене тощо) має проводитись піною, а в закритих
приміщеннях - інертними газами і високократною піною.
9.8.4. При виникненні пожежі в завантажених трюмах потрібно:
припинити вантажні операції, приймання баласту і палива;
провести повну герметизацію трюмів, закриттів вантажних
люків, розтрубів вентиляції, вимкнути штучну вентиляцію;
увімкнути стаціонарну систему пожежогасіння (парогасіння,
водяного гасіння, газогасіння), передбачену для даного відсіку;
підготувати до дії стаціонарну систему пожежогасіння сусідніх
відсіків, не охоплених пожежею;
вести спостереження за переділками з боку суміжних відсіків і
приміщень судна;
проводити охолодження забортною водою палуб, переділок та
інших конструкцій, трюмів, завантажених вогненебезпечними
вантажами, поблизу осередку пожежі;
проводити при потребі розвантаження суміжних трюмів, що не
охоплені пожежею.
9.8.5. В особливо важких випадках, коли немає можливості
ліквідувати пожежу за допомогою наявних на судні вогнегасних
засобів, трюм потрібно затопити. При цьому необхідно врахувати:
вплив води, що надходить у трюм, на остійність і запас
плавучості судна;
можливість спливання вантажу, що горить, під палубу;
збільшення в об'ємі (розбухання) окремих вантажів.
9.8.6. При виборі засобів для гасіння пожежі в трюмах
потрібно враховувати, що більшість вантажів, що перевозяться на
суднах, псується від води, піни і пари. Тому слід переважно
застосовувати вуглекислі й інертні гази.
9.8.7. У трюмах, завантажених ящиками або бочками, для
гасіння пожежі може бути використана пара.
У трюмах, завантажених речовинами, що виділяють при горінні
газ, застосовувати парогасіння дуже небезпечно.
9.8.8. Вантажні трюми, де гасіння пожежі проводилось
стаціонарними вуглекислотними установами, розкриваються для
вентиляції тільки після прибуття судна в найближчий порт.
9.8.9. При пожежі в рефрижераторному відділенні, коли в
результаті підвищення температури підвищується тиск у посудинах і
апаратах, а аварійні клапани не спрацьовують, слід виконати
аварійний випуск аміаку з усієї системи рефрижераторної установки.
9.8.10. За наявності в аварійному приміщенні балонів з
аміаком або іншими хладагентами їх слід вилучити з місця пожежі
або ретельно охолоджувати, запобігаючи вибухам.
Особливо небезпечна поява в зоні пожежі аміаку, який під дією
високої температури розкладається на кисень, що підтримує горіння
і водень і утворює з повітря вибухонебезпечну суміш.
9.8.11. Термоізоляцію, що горить, слід розкрити і подавати на
неї воду.
Застосування інертних газів і парів для гасіння ізоляції за
обшивкою неефективне.
9.8.12. При неможливості доступу в РВ або трюм, що горить,
радикальним засобом гасіння пожежі може бути затоплення аварійного
приміщення. При цьому слід ретельно стежити за станом
водонепроникних переділок. При порушенні цілості переділок вода
може затопити сусідні з аварійним відсіком приміщення, що
неприпустимо.
При прийнятті рішення про затоплення відсіку слід урахувати
запас плавучості та остійності судна.
Затоплення відсіку є остаточним заходом і може бути
застосовано лише в разі нагальної потреби.
9.9. Організація боротьби з пожежами, що виникли в результаті
порушень режимів роботи електрообладнання
9.9.1. Основними причинами пожеж при порушенні режиму роботи
електрообладнання є:
поява перехідних опорів при слабкому контакті струмопровідних
частин унаслідок вібрації або за інших обставин;
коротке замикання в електричних установках;
перенавантаження струму, що виникає при тривалому
використанні електрообладнання, розрахованого на короткочасну
роботу, або в результаті підключення споживачів, потужність яких
вища за допустиму;
накопичення на трасах кабелів відкладень паливно-мастильних
матеріалів і пилу в результаті неправильної експлуатації ДВЗ і
випускних трактів (газоходів);
розташування кабельних трас у безпосередній близькості від
газоходів із порушеною ізоляцією або з прокладками фланцевих
з'єднань, що мають пробої.
9.9.2. Перед гасінням обладнання, яке горить і перебуває під
напругою, необхідно якнайшвидше зняти напругу. Якщо напругу
відразу зняти не вдається, то для гасіння пожежі потрібно
використати вуглекислотні вогнегасники, сухий пісок і пожежні
покривала.
Забороняється застосування струмопровідних вогнегасних
засобів.
9.9.3. Особи, які беруть участь у гасінні електрообладнання,
що горить і перебуває під напругою, повинні працювати в гумових
рукавичках і, якщо змога, стояти на гумових килимках. Працівники
повинні також взувати діелектричні боти або калоші.
9.9.4. При знятій напрузі електрообладнання, що горить,
дозволяється гасити будь-якими вогнегасними засобами. Однак, щоб
запобігти псуванню електрообладнання, гасити його рекомендується,
якщо є змога, вуглекислотою, а за її відсутності -
повітряно-механічною піною. При цьому необхідно врахувати, що
повітряно-механічна піна і прісна вода знижують опір ізоляції,
тому після їх застосування електрообладнання слід просушити.
Застосування морської води або хімічної піни може вивести
електрообладнання з ладу на довгий строк.
Вуглекислота не викликає зниження опору ізоляції
електрообладнання.
9.9.5. При пожежі в приміщеннях з акумуляторами слід негайно
припинити їх зарядку, батареї відключити, за допомогою
вентиляторів створити посилену тягу з приміщення, чим запобігти
можливому вибуху газової суміші.
Осередок пожежі слід гасити пожежними покривалами,
повітряно-механічною піною на прісній воді.
9.10. Організація гасіння вогненебезпечних вантажів
9.10.1. Для гасіння вантажів класу 1 (вибухових речовин)
належить застосовувати воду у вигляді компактних або розпилених
струменів. Кількість струменів у всіх випадках повинна бути
максимальною.
Найбільш ефективним методом гасіння ВР, що спалахнули, і
попередження їх займання при виникненні пожежі в інших приміщеннях
судна є затоплення приміщень з вантажем з одночасним відкачуванням
води з них.
При гасінні палаючого пороху і ВР можлива поява небезпечних
для життя газів - окису азоту, окису вуглецю та інших. У зв'язку з
цим гасіння повинно проводитись лише в ДІА.
9.10.2. Гази пропан і бутан зараховано до класу 2 пожежо- і
вибухонебезпечності.
Спалах вибухонебезпечної газової суміші може відбутися
внаслідок її запалювання від локального нагріву або відкритого
вогню.
9.10.3. У разі вибуху ємкостей із зрідженим газом речовина
вихлюпується на відстань до 130-150 м, утворюючи внаслідок
швидкого випарування рідкого газу вибухонебезпечну суміш з
повітрям.
Швидкість випаровування рідкого бутану з відкритої поверхні
за температури навколишнього середовища +4 град.С і швидкості
вітру 3 м/с дорівнює 6,9 г/(м2с), а швидкість вигоряння за цих же
умов становить 73,8 г/(м2с).
Пропан і бутан у газоподібному стані важчі за повітря і в
понижених місцях утворюють з ним вибухонебезпечну суміш.
9.10.4. На відкритій поверхні вибухонебезпечна газова хвиля
може досягати висоти 20 м. Концентрація газу із збільшенням
відстані від місця його виділення різко зменшується.
9.10.5. На дільницях вантажних приміщень, які не
продуваються, і палубі судна в районі надбудов можуть утворюватися
осередки вибухонебезпечних концентрацій газів.
Швидкість розповсюдження полум'я в газоповітряній суміші
становить 0,32-0.35 м/с.
У звичайних умовах зріджені гази не самозагоряються, але в
присутності окислювачів вони можуть займатися.
9.10.6. Для гасіння пожежі газів класу 2 слід ізолювати
палаючий факел від ГГ за допомогою пожежного покривала (цей прийом
гасіння найбільш ефективний при горінні газу, який виходить під
невеликим тиском крізь нещільності в балонах) або за допомогою
потужних водяних струменів.
9.10.7. При факельному горінні газу, що виходить з балону
під великим тиском 294,2-588,4 кПа (36 ат), а також при горінні
газу на відкритій поверхні слід застосувати "розбавлення", тобто
введення в приміщення, в якому відбувається горіння газів,
негорючих речовин (водяної пари, інертних газів тощо) або
інгібіторів. Цей прийом най-більш ефективний при гасінні газів,
які горять у трюмах і в інших приміщеннях судна.
9.10.8. При визначенні найбільш ефективного способу гасіння
газів слід ураховувати місце розташування балонів і тиск газу в
них.
9.10.9. Для гасіння газових пожеж слід використовувати воду,
водяну пару, інертні гази і пожежні покривала.
Гасити зріджені гази на відкритій палубі водяною парою не
рекомендується, тому що при температурі, більшій +100 град.С,
вона сприяє бурхливому випаровуванню зріджених газів.
9.10.10. При витіканні зріджених і стиснених газів із балона
через нещільності належить у першу чергу вжити заходів з усунення
факела полум'я від сусідніх балонів і ємкостей. Якщо це не
вдається, то слід прибрати сусідні балони і ємкості якомога далі
від палаючого факела.
9.10.11. У разі вибуху балона або ємкості зі стисненим газом,
коли рідкий газ силою вибуху розкидано на великій площі палуби, а
також у разі аварії і пошкодження поряд з розташованими балонами і
ємкостями належить:
розвернути судно таким чином, щоб гази, що виходять, вітром
відносило в протилежний від суднових надбудов бік;
інтенсивно охолоджувати потужними водяними струменями балони
і ємкості, що потрапили в радіус дії високих температур;
струмені води подавати також у зону факела горіння;
дуже пошкоджені в разі вибуху балони і ємкості з ГГ викинути
за борт;
змити потужними водяними струменями палаючий газ з палуби за
борт.
9.10.12. Для гасіння пожежі ЛЗР класу 3 слід уживати такі
заходи:
ізолювання ГР від повітря;
охолодження ємкостей з палаючою рідиною водою або охолодження
верхніх шарів ГР;
розбавлення, тобто введення в парову фазу інертних газів.
9.10.13. Для гасіння палаючих рідин, що не змішуються з
водою, слід застосовувати:
високократну повітряно-механічну піну;
заповнення надвантажного простору інертним газом,
вуглекислотою або випарами флегматизувальних рідин;
воду в дрібно розпиленому стані.
При застосуванні комплексних засобів пожежогасіння (інертних
газів, вуглекислоти, водяної пари й інших) вантажні приміщення
мають бути ретельно загерметизовані.
9.10.14. Гасіння палаючих рідин, що змішуються з водою,
повинне проводитись мильною піною на основі пінопорошку ПГП-С,
водою, інертними газами.
Застосування води дає більший ефект, якщо вона подається у
вигляді водяного пилу, який ізолює ЛЗР від повітря.
9.10.15. У всіх випадках гасіння ЛЗР, що горять, у першу
чергу необхідно охолоджувати ємкості і переділки відсіків, у яких
відбувається горіння.
9.10.16. Невеликі пожежі ЛЗР, що пролилися, слід гасити за
допомогою переносних вогнегасників, що заряджені сухими
хімікатами, вуглекислим газом або піною. Ці вогнегасники мають
перевагу в швидкості дії і легкості приведення їх в дію.
9.10.17. Займання і дуже малі пожежі ЛЗР слід гасити пожежним
покривалом.
9.10.18. Гасіння самозаймистих речовин категорії 4.2
проводиться піною, піною хімічною і високократною, а в закритих
приміщеннях - інертним газом, парою і високократною піною.
Гасіння рибного борошна, що горить, повинно проводитись водою
із змочувачем (0,5-2,0% змочувача). Як змочувачі використовуються
сульфонат, сульфоноли НП-1 і НП-5, змочувач НБ (никаль), допоміжна
речовина ОП-7 і ОП-10, детергент ДС-РАС, піноутворювач ПО-1 тощо.
При самозайманні таких речовин, як сажа, гасіння повинно
здійснюватися дрібнорозпиленим струменем води.
9.11. Організація гасіння нафтової плівки (палива) на воді
9.11.1. При горінні нафтової плівки (палива) на воді, в
залежності від площі її розповсюдження, спостерігається різна
висота полум'я - від 1 до 6 м. Під дією вітру і течії плівка
переміщується.
При швидкості вітру 3,4-12,4 м/с (36 балів) плівка може
рухатись із швидкістю 0,16-0,27 м/с.
9.11.2. При висоті хвилі до 0,75 м плівка нафти горить
суцільною масою, а при висоті хвилі близько 2,0 м плівка нафти
емульсується з водою на гребенях хвиль і не горить.
9.11.3. При горінні палива біля борту судна необхідно
розвернути його так, щоб полум'я та дим збивались вітром за борт,
а витікаючі за борт ГР відносило вбік. Після чого прямувати курсом
та швидкістю відносно вітру, сприятливими для боротьби з пожежею.
9.11.4. Після уточнення обставин слід прийняти рішення щодо
безпеки людей (екіпажу, промислових робітників, пасажирів та
інших), щодо методів та засобів локалізації і ліквідації пожежі та
її наслідків.
Одночасно слід застосувати всі засоби для припинення
витікання палива шляхом перекачування його в неушкоджені цистерни,
усунення пошкоджень, створення диференту і крену, що зменшують або
ліквідують вилив палива.
Слід відганяти паливо, що горить, від борту, для чого
подавати суцільні водяні струмені з пожежних стволів під кутом
3040 до поверхні води по краях рідини, що горить, стискаючи
осередок пожежі.
Слід застосовувати піногасіння для покриття поверхні
забортної води в місцях, що загрожують судну, і охолоджувати
корпус у тих місцях водяними струменями.
9.12. Установлення причин пожежі
9.12.1. Після ліквідації пожежі на судні, що перебуває в
морі, для з'ясування причин її виникнення капітан повинен
призначити комісію і негайно повідомити про те, що сталося, в
організації, які вказані в п.2.3 ИРАС-82. При перебуванні судна в
порту капітан також зобов'язаний викликати на судно представника
СПБ.
9.12.2. Забороняється до закінчення роботи комісії розбирати
вантаж, що горів, розчищати і прибирати місця пожежі.
9.12.3. Комісія з особистою участю капітана повинна оглянути
місце пожежі, розпитати свідків і учасників гасіння пожежі.
Після з'ясування причин комісія повинна скласти акт про
пожежу.
9.12.4. В акті про пожежу зазначаються:
час і місце пожежі;
ким і коли пожежу було виявлено;
вжиті заходи і хід гасіння;
умови, що сприяли розвитку пожежі;
наслідки пожежі (що згоріло, що пошкоджено, чи є людські
жертви і травмовані);
причини виникнення пожежі;
висновки і пропозиції комісії.
9.12.5. До акта про пожежу повинні бути додані документи, які
підтверджують висновки комісії: довідки, свідчення свідків,
фотографії, схеми тощо.
9.12.6. Після з'ясування причин виникнення пожежі і складання
акта належить видати наказ по судну, в якому потрібно вказати
причину, винуватців і заходи з попередження пожеж. Копії актів і
наказів направити судновласнику, в басейнову держрибфлотінспекцію
і СПБ.
9.12.7. Якщо пожежу на судні за своїми наслідками
класифіковано як аварію або аварійну подію, то порядок
розслідування встановлюється "Положением о порядке расследования
аварий морских судов". При цьому органам, які здійснюють
розслідування, повинні бути передані всі матеріали про пожежу, які
є на судні (акт про пожежу, наказ по судну тощо).
9.12.8. З метою глибокого аналізу причин, умов їх виникнення,
оцінки стану пожежної безпеки суден, прогнозування ситуацій і
розроблення запобіжних заходів для забезпечення безпеки людей,
збереження матеріальних цінностей і створення умов для гасіння
пожеж запроваджено облік пожеж (пожежею вважається неконтрольоване
горіння поза межами спеціального вогнища).
Начальник Управління флоту,
безпеки мореплавства і охорони праці П.О.Дмитришин
|