|
Правила пожежної безпеки на суднах флоту
рибного господарства України Стор. 24. Протипожежний режим при експлуатації суден 4.1. Протипожежний режим судна в порту 4.1.1. Пожежна безпека на суднах, що стоять у порту, забезпечується дотриманням протипожежного режиму, повним і своєчасним виконанням вимог пожежної безпеки, Загальних правил морських торгових і рибних портів України, нормативно-правових актів портів щодо пожежної безпеки, Статуту служби на суднах флоту рибного господарства України, а також цих Правил. 4.1.2. Усі вимоги СПБ із забезпечення пожежної безпеки в порту є обов'язковими для всіх суден, що перебувають на акваторії порту. Ці вимоги слід виконувати беззастережно і в установлені строки. Вимоги повинні враховувати такі особливості пожежної безпеки для суден, які ремонтуються, перебуваючи на акваторії порту: імовірність займання внаслідок перегрівання переділок у приміщеннях, де проводяться вогневі роботи, і в суміжних з ними; імовірність вибухання парів палива та масла в цистернах і балонах із стисненим газом; складність дій при гасінні пожежі через наявність токсичних продуктів, що утворюються під час горіння пофарбованих поверхонь, ізоляційних та пластмасових матеріалів у замкнутих об'ємах, а також через дим, що поширюється у приміщення, суміжні з аварійним; обмеження у використанні для гасіння пожежі ефективних, але струмопровідних вогнегасних речовин через значну кількість електрообладнання, що перебуває під напругою; важкість виявлення осередку пожежі та дій з його гасіння у зв'язку з поділом судна на велику кількість приміщень, обмеженням підходів до них та насиченістю технічними засобами; можливе зниження остійності та запасу плавучості судна при гасінні пожежі водою. 4.1.3. Безпосередня відповідальність за додержання пожежобезпечного режиму на судні в порту і своєчасне виконання всіх вимог СПБ покладається на капітана судна. 4.1.4. Усі судна ФРГ мають мати плани евакуації людей з приміщень. Плани евакуації повинні містити схематичне позначення евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розташування засобів пожежогасіння і сигналізації. Ці плани повинні мати необхідні пояснювальні тексти. На дверях входу до приміщень слід вивішувати плани цих приміщень. На судні має бути встановлений порядок (система) оповіщення про пожежу, який повинен указуватись у поясненні до плану евакуації або в інструкції і з яким потрібно ознайомити всіх працівників. 4.1.5. Судно, яке стоїть у порту, повинно мати в повній справності і готовності до дії протипожежне обладнання і системи. 4.1.6. При стоянці в порту на судні призначається ЧСВ, до складу якої входить дозір з живучості, який складається з членів суднового екіпажу і підпорядковується вахтовому помічнику капітана. На виробничих суднах для несення ЧСВ дозволяється залучати виробничий персонал. На дозір з живучості покладається забезпечення пожежної безпеки судна. 4.1.7. Особи, які входять до складу дозору з живучості, зобов'язані періодично (удень - з 6 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин не рідше ніж через дві години, вночі - з 22 години 00 хвилин до 6 години 00 хвилин - через одну годину) робити обхід судна або за розпорядженням вахтового помічника капітана невідлучно перебувати в районі проведення вогневих робіт. Про результати нагляду дозорний доповідає вахтовому помічнику капітана. Усі особи дозору з живучості зобов'язані невідлучно знаходитись на судні. Вони мають право відпочивати не роздягаючись не більше трьох годин на добу і лише в призначеному вахтовим помічником капітана приміщенні. 4.1.8. При стоянці судна біля причалу члени ЧСВ повинні знати номер телефону берегової пожежної частини і пожежних суден порту. Усі члени ЧСВ повинні знати місцезнаходження найближчих телефонних апаратів. 4.1.9. При груповій стоянці біля берега суден, на яких установлена двозмінна вахта, дозволяється несення ЧСВ лише на одному (черговому) судні. Порядок несення такого дозору визначає судновласник за узгодженням з портовою владою (адміністрацією СРП). 4.1.10. При розташуванні суден біля причалів бортом до причальної стінки відстань між штевнями середніх суден (у межах однієї лінії) повинна бути не менше п'яти метрів, при розташуванні суден біля причалів кормою та носом відстань між бортами двох середніх суден повинна бути не менше 10 м. 4.1.11. Забороняється стоянка суден, що не мають іскрогасного захисту в районі нафтопричалів і біля місць стоянки танкерів. 4.1.12. Забороняється швартування суден та портових плавучих засобів до пожежних пірсів. 4.1.13. Забороняється одночасна стоянка бортом до борту двох суден, завантажених нафтопродуктами першого та другого розрядів, а також суден, одне з яких має на борту вибухонебезпечні та легкозаймисті вантажі. 4.1.14. Адміністрація порту та СПБ повинні розробити план евакуації і розосередження суден у разі виникнення пожежі і ознайомити з ним капітанів суден. 4.1.15. При пожежі на судні, що стоїть у порту біля причалу, капітан або особа, що його заміщає, має прийняти рішення - залишити судно на своєму місці або перевести до більш безпечного. Судна, завантажені пожежонебезпечними вантажами, мають негайно відводитись у безпечне місце, зручне для дії берегових пожежних команд. Якщо капітан вирішить гасити пожежу на судні біля причалу, то слід ужити заходів щодо відводу всіх суден, яким може загрожувати полум'я, а також щодо захисту вантажів і берегових споруд на причалі. 4.1.16. Гасіння пожежі на суднах, що ремонтуються, здійснюється силами екіпажів суден, берегових пожежних команд і рятувальних суден. 4.1.17. У разі пожежі капітан судна (або особа, що його заміщує) зобов'язаний негайно викликати берегову пожежну команду, вжити усіх заходів для рятування людей, вантажів та ліквідації небезпеки. При пожежі на судні, яке перебуває в іноземному порту, капітан зобов'язаний сповістити про пожежу портову владу, і далі організація пожежогасіння повинна проводитись з урахуванням портових правил і норм, що діють у цій державі. Берегова пожежна команда викликається лише за наказом капітана. Рятувальні роботи, як правило, повинні проводитись одночасно з гасінням пожежі. Якщо наявних сил і засобів недостатньо для одночасних дій, то для рятування людей слід використовувати весь особовий склад учасників пожежогасіння. До закінчення рятувальних робіт зупинка вентиляції аварійного приміщення та вимкнення освітлення шляхів виводу людей неприпустимі. 4.1.18. При пожежі на судні керівництво гасіння пожежі до повної її ліквідації повинен виконувати капітан судна чи особа, що його заміщує. У виняткових випадках при неможливості виконання обов'язків керівника гасіння пожежі в разі поранення, за відсутності на судні капітана (особи, що його заміщає), керівництво гасінням пожежі повинен узяти на себе вахтовий механік або присутній на судні механік вищого рангу. 4.1.19. Старший пожежний начальник, який прибув на місце пожежі, є консультантом капітана аварійного судна (або особи, що його заміщує) і одночасно виконує свої обов'язки з керівництва підлеглими йому підрозділами. Як виняток, з розпорядження судновласника чи начальника порту, а також на прохання капітана аварійного судна (або особи, що його заміщує) керівництво гасінням пожежі на судні може бути передано старшому пожежному начальнику. 4.1.20. Якщо пожежа виникла на судні, на якому відсутній екіпаж, то керує гасінням пожежі старший у званні пожежний начальник, що прибув на аварійне судно. 4.1.21. Керівник гасіння пожежі зобов'язаний: оголосити на судні загальносуднову тривогу, із зазначенням місця або приблизного району пожежі, якщо її точне місце ще не визначено; оголосити місце збору аварійних партій і груп; поставити завдання групі розвідки, що направляється в аварійні приміщення, для виявлення місця, розмірів, характеру пожежі, наявності і стану шляхів евакуації людей; оповістити про пожежу берегову пожежну частину; зупинити вантажні операції і бункерування; поставити вимогу про відхід від борту суден, не задіяних у гасінні пожежі, ужити заходів щодо гасіння пожежі, використовуючи сили і засоби поблизу суден на постої та берегових і плавучих пожежних засобів, які прибули; у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби; якщо змога, сповістити людей, яких рятують, про те, що до них надходить допомога; видалити за межі небезпечної зони всіх людей, не пов'язаних з ліквідацією пожежі; здійснити, при потребі, відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення систем вентиляції в аварійному і суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв захисту від диму); здійснити інші заходи, що сприяють гасінню пожежі (її локалізації) і зменшують можливі матеріальні втрати. 4.1.22. В особливо складних умовах керівником гасіння пожежі може бути створений оперативний штаб пожежогасіння, що є дорадчим органом для надання допомоги в управлінні діями учасників гасіння пожежі. До складу оперативного штабу пожежогасіння слід увести: капітана, старшого помічника, старшого механіка аварійного судна; спеціалістів пожежного управління флоту (порту) та міста; представників портового нагляду; представників інших служб порту при потребі (рятувальної, охоронної та інших). 4.1.23. Якщо обов'язки керівника гасіння виконує капітан, то начальником оперативного штабу пожежогасіння призначається старший пожежний начальник, в інших випадках керівник гасіння пожежі призначає начальником штабу одного із спеціалістів, що ввійшли до складу штабу. 4.1.24. Керівник гасіння пожежі повинен: поставити конкретні завдання прибулим з інших суден аварійним партіям і групам; підрозділам СПБ; подати допомогу в ознайомленні з обстановкою на судні та з обраними шляхами підходу до осередку пожежі. Крім того, керівник гасіння має ознайомити прибулих з: оперативно-тактичним планом пожежогасіння (надалі - ОТПП) і оперативно-тактичною картою пожежогасіння (надалі - ОТКП); схемою конструктивного пожежного захисту судна; схемою шляхів евакуації людей, розташуванням паливних та інших ємкостей з ГР, стиснутими та зрідженими газами тощо. 4.1.25. Основними обов'язками оперативного штабу пожежогасіння є: забезпечення виконання рішень керівника гасіння пожежі; консультація керівника пожежогасіння із специфічних особливостей об'єкта, що горить; вивчення та аналіз умов пожежі шляхом безперервної розвідки та доповідей про результати аналізу керівнику гасіння пожежі; організація зв'язку; забезпечення контролю за виконанням наказів керівника гасіння пожежі; забезпечення робіт з виконання вирізів в обшивці та переділках судна, призначених для евакуації людей, та введення сил і засобів пожежогасіння в осередок пожежі; виклик, при потребі, додаткових сил та засобів для гасіння пожежі; створення резерву з підрозділів, що прибули; забезпечення охорони місця пожежі та надання медичної допомоги потерпілим; забезпечення учасників гасіння харчуванням, обігрівом, зміною бойового одягу; збирання відомостей про причину пожежі; ліквідація наслідків пожежі; відновлення працездатності технічних засобів, живучості та функціонування судна в цілому. 4.1.26. При пожежі в порту чи на судні, що стоїть у порту, всі інші судна зобов'язані готувати до негайного використання протипожежні та рятувальні засоби, а також головний двигун на випадок відходу для надання допомоги, зміни місця стоянки чи для буксирування у безпечне місце інших суден, які не мають ходу. У разі потреби при гасінні пожежі під час перешвартовки аварійного судна до іншого причалу або виведення судна на рейд, що обумовлено небезпекою поширення пожежі на берегові споруди або на інше судно, та з інших причин, цю операцію слід проводити за узгодженням з капітаном порту чи особами, що їх заміщають, у міру можливості, не зупиняючи активних дій гасіння пожежі з використанням водопіногасних засобів пожежних, рятувальних та портових буксирів. Екіпажі суден, які стоять біля борту аварійного судна, зобов'язані негайно прийти йому на допомогу. 4.1.27. Усі пожежні, рятувальні й буксирні судна за сигналом пожежної тривоги або за вказівкою адміністрації порту зобов'язані негайно прямувати до місця пожежі з максимальною швидкістю, не порушуючи норм безпеки плавання, і по прибутті виконувати розпорядження керівника пожежогасіння. 4.1.28. Судновласник або капітан судна, готуючи судно (групу суден) до зимівлі, ремонту або приколу, повинні подати начальнику порту письмову заяву з додаванням висновків СПБ про виконання профілактичних протипожежних заходів на судні (групі суден). 4.1.29. До постановки судна на зимівлю його капітан повинен скласти план заходів із забезпечення живучості судна на період його стоянки; план затверджує судновласник і узгоджує з адміністрацією порту. 4.1.30. Судна, що поставлені на зимівлю, повинні мати справне протипожежне обладнання, готове до дії у відповідності з порою року та умовами стоянки. 4.1.31. Перед постановкою на зимівлю кожне судно повинно бути розвантажене, очищене від залишків рідкого палива, ГМ, зайвого інвентарю, сміття тощо. 4.1.32. Наявність рідкого палива на судні, що зимує, може бути тільки з дозволу СПБ. 4.1.33. З метою проведення зачистки та дегазації танків, бункерів, насосних приміщень та ллял, а також зберігання на судні запасів палива, що не перешкоджає проведенню ремонтних робіт із застосуванням відкритого вогню, слід силами портової хімічної лабораторії виконати аналіз повітря в приміщеннях, що ремонтуються. За результатами аналізу скласти акт про можливість зберігання палива. Складати акт слід за участю представників порту, СПБ, начальника зимововідстійного пункту та капітана судна (групи суден). 4.1.34. Усі службові та житлові приміщення суден на зимовій стоянці, а саме: трюми, машинно-котельні приміщення (надалі - МКП), каюти, кубрики та інші приміщення, де не проводять ремонтних робіт та не проживає екіпаж (охорона), повинні бути зачинені та опломбовані, а електропроводка до них знеструмлена. 4.1.35. Забороняється користуватися на суднах, що зимують, нагрівальними приладами нестаціонарного типу. Користуватися стаціонарними нагрівальними приладами допускається тільки з дозволу СПБ. 4.1.36. Біля кожної лінії суден, що зимують, з обох сторін та між лініями повинні бути створені ополонки, які слід регулярно очищати від льоду. 4.1.37. Сміття, використані обтиральні та інші горючі відходи під час стоянки судна біля причалу слід виносити на берег у спеціально відведені для цієї мети місця. 4.1.38. Завантаження судна проводиться за вантажним планом, затвердженим капітаном судна і узгодженим з портовою адміністрацією та СПБ. 4.1.39. Усі роботи, пов'язані з вантажними операціями на суднах і в порту, повинні проводитись у відповідності з вимогами правил пожежної безпеки. 4.1.40. Начальники вантажно-розвантажувальних ділянок порту, а також адміністрація підприємств та організацій, що виконують вантажні операції на суднах та в порту, несуть повну відповідальність за виконання протипожежних правил. 4.1.41. Капітани суден зобов'язані за 24 години до відходу подати заявку в СПБ на огляд судна. 4.2. Протипожежний режим при бункеруванні суден паливом 4.2.1. Бункерування суден паливом - відповідальна операція, яка підвищує пожежну небезпеку на судні та можливість забруднення акваторії паливом і як наслідок - виникнення пожежі. 4.2.2. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів, у тому числі й палива, проводиться суднами тільки на території нафтової ділянки порту, де дотримується спеціальний протипожежний режим. 4.2.3. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів, які перевозяться наливними суднами, проводиться біля причалів, на безпричальних рейдових пунктах перевалки і на рейдах при бортовому перевантаженні. При підході танкера до причалу, біля якого вже завантажує (вивантажує) нафтопродукти першого розряду інший танкер, вантажні операції на останньому повинні бути перервані до повного швартування танкера, що підходить до причалу. 4.2.4. При передачі палива з судна на судно на кожному з них має бути піднято червоний прапор, а в нічний час - включено червоний вогонь кругового освітлення. Першим підіймає прапор або включає червоний вогонь приймальне судно, засвідчуючи цим свою готовність до приймання рідкого палива. Судно, що передає паливо, дублює сигнал, після чого включає насоси. 4.2.5. У всіх випадках швартування танкера з вантажем палива до великотоннажного судна біля борту останнього не повинно бути плавзасобів. 4.2.6. При швартуванні до борту або постановці судна на бакштив, при прийманні шлангів і одержанні палива всі розпорядження капітана танкера повинні суворо виконуватися суднами, яких бункерують. 4.2.7. Під час спільної стоянки танкера і судна, якого бункерують, повинні бути посилена вахтова служба й ужиті всі заходи щодо забезпечення пожежної безпеки. Головні двигуни обох суден повинні бути в повній готовності до дії у разі негайного відходу суден одне від одного. Між суднами повинен бути встановлений надійний зв'язок. 4.2.8. Приймання рідкого палива на судно повинно проводитись через штатний трубопровід, облаштований арматурою, що забезпечує подачу палива в усі цистерни основного запасу. Забороняється прокладати приймальні шланги в середині суднових приміщень, крім приміщення станції приймання-передавання палива. 4.2.9. При зливанні нафтопродуктів з несамохідної нафтоналивної баржі на судно або берегову нафтобазу буксирувальне судно повинно бути поблизу цієї баржі і готове, при потребі, до її негайного відведення. 4.2.10. Корпус танкера, вантажні шланги і берегові трубопроводи з ГР повинні бути надійно заземлені. 4.2.11. Забороняється приймати на судно нафтопродукти, що мають температуру вищу за +60 град.С. Паливно-мастильні матеріали (надалі - ПММ) першого та другого розрядів, температура яких перед прийманням нижча за температуру їх спалаху менше ніж на 10 град.С, прирівнюються до першого розряду. 4.2.12. У період вантажних операцій з вантажами, які не належать до небезпечних у пожежному плані, допускається бункерування суден спеціально облаштованими суднами-бункерувальниками; в цьому разі судна, які бункерують, і судна, яких бункерують, не повинні мати на зовнішніх палубах відкритого вогню; димові і випускні труби ають бути облаштовані справно діючими іскрогасниками. Екіпаж судна, якого бункерують, має вжити додаткових заходів щодо пильності: про підхід до його борту судна, яке бункерує, має бути оголошено в судновій радіотрансляції. Забороняється проводити будь-які вантажні операції при бункеруванні суден необлаштованими суднами (передавання палива з судна на судно). 4.2.13. Судна з недегазованими танками після перевезення нафтовантажу першого розряду і завантажені нафтою чи нафтопродуктами першого розряду з прибуттям у порт (закінченням швартування чи постановки на якір у межах портових вод) і до відходу з порту (початку відшвартування од причалу або знімання з місця якірної стоянки) зобов'язані підняти на штаг-карнаці чи фор-стеньзі червоний прапор удень або ввімкнено червоний вогонь уночі. 4.2.14. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів першого розряду повинно виконуватися тільки закритим способом, тобто фланці шлангів берегових вантажних труб повинні бути наглухо з'єднані з приймальною вантажною трубою танкера, що унеможливлює вільне падіння струменя нафтопродуктів. 4.2.15. Шланги для нафтопродуктів першого розряду повинні мати кінцеві фланці з мідного металу або облицьовані ним, а всередині - мідний дріт (або пластину), кінці якого припаяні до фланців. 4.2.16. Нафтопродукти другого та третього розрядів дозволяється вантажити відкритим способом, тобто через люки чи горловину розширювачів без фланцевого з'єднання вантажних трубопроводів. Шпарини навколо опущених у горловину шлангів повинні бути прикриті змоченим водою брезентом, а під труби слід підкласти мати. 4.2.17. Кожне судно повинно мати технічній опис та інструкцію з експлуатації систем приймання і перекачування пального й масла, а також свідоцтво про пропускну здатність паливного й масляного трубопроводів. 4.2.18. Усі питання, пов'язані з бункеруванням, головний (старший) механік зобов'язаний заздалегідь узгодити з капітаном судна, який залежно від зовнішніх умов і наявності екіпажу повинен із командного складу судна призначати відповідального за пожежну безпеку робіт. 4.2.19. Відповідальний за бункерування повинен здійснити підготовку судна й забезпечити надійний зв'язок з персоналом бункерувального стаціонарного чи плавучого засобу. 4.2.20. Персонал, який виконує бункерування, зобов'язаний знати систему паливних і масляних трубопроводів, у т.ч. розташування переливних, повітряних і мірильних труб та показників рівня заповнення танків. Особи, що призначені для забезпечення пожежної безпеки, повинні бути проінструктовані. 4.2.21. Перед початком бункерування слід: перевірити справність запірної арматури, трубопроводів і їх кріплення, вентиляції, закриття люків і розширників танків, трапів тощо, внутрішнього устаткування танків та кофердамів; запірна арматура і задрайки закриття люків та розширників танків мають бути розходжені; перевірити стан повітряних і мірильних труб, а також справність самозапірних пробок (наявність вантажів, важелів), перевірити легкість руху пробок, виконати замірювання рівня у паливних, масляних та переливних танках і зробити відповідний запис у машинному журналі; привести до готовності і негайної дії протипожежні системи і обладнання; виконати герметизацію всіх палубних закриттів, аварійних люків і ілюмінаторів; ужити спеціальних заходів для унеможливлення попадання пального на гарячі поверхні; зачинити палубні шпигати та інші отвори у фальшбортах і ватервейсах; відібрати для бункерування справні шланги; шланги прокласти без заломів, з достатньою слабиною, шланги повинні подаватися із заглушеними фланцями; унеможливити попадання у воду чи на палубу залишків пального від попередніх бункерувань; для збирання витікань відкривати заглушки слід над піддонами чи лотками, які повинні залишатися під фланцями до закінчення бункерування; виставити спеціальну вахту для нагляду за станом приймального паливного шланга. 4.2.22. Про готовність судна до бункерування відповідальний повинен доповісти капітану і через вахтового помічника капітана запитати дозвіл про початок бункерування. 4.2.23. Вахтовий помічник капітана має особисто переконатися у надійності зв'язку з бункерувальником, робить запис про це в судновому журналі, оголошує по судну про початок бункерування, попереджає екіпаж про пожежну небезпеку, забороняє куріння і надалі дії у контакті з відповідальним за бункерування. На фор-стеньзі має бути піднято червоний прапор або ввімкнуто червоний вогонь. 4.2.24. При бункеруванні слід постійно стежити за станом шланга, своєчасно усувати причини витікань палива. Пролите на палубу паливо потрібно негайно видалити, місце виливу протерти клоччям чи дрантям, а приміщення провентилювати. Використане клоччя чи дрантя потрібно складати в спеціальні металеві ящики. 4.2.25. Середня швидкість руху пального в трубопроводах на боці нагнітання, у залежності від в'язкості пального, не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 1. Таблиця 1 ------------------------------------------------------------------ |Кінематична | 1,0 | 11,4 | 36,2 | 74 | 148,0 | 444,0 | |в'язкість, | 11,4 | 28,4 | 74,0 |148,0 | 444,0 | 888,0 | |м2/с | | | | | | | |-------------+--------+-------+-------+-------+--------+--------| |Середня | 2,5 | 2,0 | 1,5 | 1,2 | 1,1 | 1,0 | |швидкість, | | | | | | | |м/с | | | | | | | ------------------------------------------------------------------ 4.2.26. Забороняється стороннім особам під час вантажних операцій на суднах, які перевозять наливні нафтопродукти першого та другого розрядів, перебувати на вантажній палубі. 4.2.27. Слід постійно контролювати концентрацію парів нафтопродуктів за допомогою газоаналізаторів у найбільш вибухонебезпечних приміщеннях. На танкерах потрібно підтримувати герметизацію невантажних приміщень, а також газовідвідних і оглядових отворів, герметизацію сальникових улаштувань, арматури і вантажних насосів. 4.2.28. Не допускається перекривання приймальних клапанів на судні, яке бункерується, до припинення подачі пального чи масла з берега або плавучого бункерувальника. 4.2.29. Необхідно стежити за станом повітряних та переливних труб паливних і масляних танків та цистерн. 4.2.30. Забороняється під час вантажних операцій з нафтопродуктами: виконувати вантажно-розвантажувальні роботи в суховантажних трюмах; мати будь-які зовнішні вогні, крім установлених для стоянки; виконувати миття і дегазацію суднових танків. 4.2.31. Під час бункерування потрібно вести контроль за рівнем пального і масла в танках, що заповнюються. По закінченні їх заповнення має бути зменшена продуктивність насосів бункерувальної станції. Рекомендується доливати відсіки подвійного дна шляхом перепускання палива з диптанків. 4.2.32. Крім того, при вивантаженні нафтопродуктів першого розряду на рейдах у наливні баржі або ліхтери слід виконувати такі вимоги: місце якірної стоянки судно повинно займати суворо за вказівкою портового нагляду; підхід барж і ліхтерів до борту танкера повинен виконуватися з особливою обережністю, не допускаючи ударів, тертя і навалу; борти танкера, барж і ліхтерів мають бути освітлені і облаштовані м'якими кранцями; зливання нафтопродуктів першого розряду в баржу чи ліхтер повинно виконуватися лише закритим способом по трубопроводах; під час хвилювання моря завантаження і вивантаження можуть бути припинені за рішенням капітана танкера. У цьому разі баржа або ліхтер мають бути відведені від борту танкера і поставлені на якір; на рейді, де здійснюється наливання чи зливання нафтопродуктів, має чергувати буксирне судно (катер) з протипожежним обладнанням, яке спроможне надати негайну допомогу під час аварії на нафтоналивних суднах; баржі повинні мати електричне освітлення; якщо немає постійних джерел, то освітлення повинно живитися від акумуляторів відповідної потужності та системи, узгодженої з СПБ; забороняється зливання нафтопродуктів першого розряду з танкера на баржу на ходу, зливання вантажів другого та третього розрядів на ходу допускається в залежності від хвилювання моря і за дозволом капітана танкера; не допускається зливання нафтопродуктів першого розряду з танкера одночасно на дві баржі. 4.2.33. На суднах, які беруть участь у бункеруванні, особи, залучені для проведення цієї операції, повинні ретельно стежити за тим, щоб шланг був надійно закріплений і мав достатню слабину, особливо при бункеруванні на ходу. Шланг повинен мати плавну кривизну, підтримуватись у провішеному стані стрілою, краном або краном-балкою танкера і судна, яке бункерується, за допомогою спеціальної підвіски, яка убезпечує шланг від заламувань і пошкоджень. 4.2.34. Від'єднання шлангів від суднового трубопроводу слід проводити над піддоном, що вставлений під з'єднувальними фланцями. Спершу слід віддавати кріплення в нижній частині трубопроводу. Прибирання шлангів потрібно проводити при заглушених фланцях. Шланги повинні бути насухо витерті ганчір'ям і вкладені на штатне місце. 4.2.35. Після закінчення бункерування випадкові плями нафтопродуктів на палубі слід видалити за допомогою сухого ганчір'я. 4.2.36. Нафтопродукти, що розлиті на палубі, треба негайно зібрати і злити в танк або здати на бункерувальне судно. 4.2.37. Забороняється бункерування суден рідким паливом: за наявності на судні пасажирів; у разі невиконання суднами, які бункерують і яких бункерують, заходів з підготовці до бункерування; якщо одна зі стаціонарних систем пожежогасіння несправна; якщо на судні ведуться вогневі роботи; через корпус іншого судна. 4.2.38. При бункеруванні потрібно запобігати іскроутворенню від тертя або удару рухомих металевих частин одна об другу чи об суміжні з ними частини корпуса й конструкції. 4.2.39. При прийманні або передаванні води, що забруднена нафтою, потрібно дотримуватися таких самих заходів пожежної безпеки, що й при бункеруванні паливом. 4.3. Протипожежний режим при транспортуванні небезпечних вантажів 4.3.1. Вантажні операції та транспортування небезпечних вантажів слід виконувати згідно з цими Правилами, Правилами Регістру, НАОП 5.1.21-1.10-89 (РД 31.15.01), КНД 31.1.003, нормативно-правовими актами Держкомрибгоспу України, обов'язковими постановами по порту, актом комісії судновласника, який визначає придатність судна до транспортування небезпечних вантажів. 4.3.2. Усі особи, які пов'язані з транспортуванням небезпечних вантажів, зобов'язані знати характеристику та властивості цих вантажів, умови їх зберігання на судні, правила поводження з ними при навантаженні та вивантаженні, порядок розміщення та укладання їх на судні та заходи пожежної безпеки. 4.3.3. До небезпечних вантажів належать речовини та предмети, що в умовах перевезення, зберігання, завантаження та вивантаження можуть стати причиною вибуху, пожежі або взагалі будь-якого руйнування та псування судна, вантажів, портових пристроїв, будівель та споруд, а також загибелі, каліцтв, отруєння, опіків (опромінення) та інших захворювань людей та тварин. 4.3.4. Судно, що перевозить небезпечні вантажі, повинно мати спеціальний опис (або маніфест), у якому наведені дані про наявність небезпечних вантажів та дозвіл на їх перевезення. Замість спеціального опису (або маніфесту) може бути складений детальний вантажний план, у якому зазначено клас та місця розташування всіх небезпечних вантажів, які перебувають на судні. 4.3.5. Суднам з небезпечним вантажем, що прямують до порту, але не мають дозволу на розвантаження, перед входом у порт слід стати на якір у спеціально відведеному місці за вказівкою капітана порту. Капітани цих суден зобов'язані завчасно повідомити адміністрацію порту про прибуття, але не пізніше ніж за 24 години, а також про категорію небезпечних вантажів на борту. Прибувши в порт, капітан повинен чекати вказівок про час і місце розвантаження. 4.3.6. Забороняється суднам з небезпечним вантажем швартуватися до інших суден та ставати на якір у безпосередній близькості від них. До суден, що перевозять рибне борошно та гофротару, ця вимога не стосується. 4.3.7. Завантаження та вивантаження небезпечних вантажів повинно виконуватись способами, які унеможливлюють небезпеку для життя та здоров'я людей, що займаються вантажними роботами, а також унеможливлюють забруднення суднових житлових, службових та виробничих приміщень. При перевантаженні навалочних небезпечних вантажів повинні бути вжиті заходи щодо запобігання запиленню робочих місць та навколишньої території. 4.3.8. Забороняються під час бункерування судна вантажні операції з небезпечними вантажами. 4.3.9. Завантаження та вивантаження небезпечних вантажів повинно проводитись за технологічними картами, які розроблено у відповідності з характеристиками та властивостями цих вантажів. Технологічні карти повинні бути узгоджені із СПБ, інженером техніки безпеки, органами санітарного нагляду і затверджені капітаном порту. 4.3.10. При складанні вантажних планів і планів розташування небезпечних вантажів у трюмах та інших приміщеннях слід ураховувати їх фізико-хімічні властивості з метою визначення можливої несумісності. Сумісність небезпечних вантажів визначається за таблицею сумісного зберігання небезпечних вантажів на основі вимог марг. 460 МОПОГ та НАПБ А.01.001-95. У всіх випадках перевезення різних небезпечних вантажів на одному судні вони повинні бути відокремлені один від одного: легкозаймисті речовини - від речовин, які можуть вибухати від вогню; окислювальні та інші речовини, що сприяють або викликають горіння, - від легкозаймистих та горючих речовин. При перевезенні небезпечних вантажів слід унеможливити створення вибухо- та вогненебезпечних сумішей речовин, що перевозяться, з повітрям, окислювальними та іншими речовинами, які сприяють горінню. 4.3.11. Завантаження судна вогненебезпечним вантажем у кількості понад 20 т проводиться тільки на спеціально відведених причалах. Ця вимога не стосується до завантаження і вивантаження гофротари, рибного та крилевого борошна та нафтопродуктів третього розряду. 4.3.12. До прийняття на судно вантажу, фізико-хімічні властивості якого невідомі, капітан судна зобов'язаний зажадати від адміністрації порту та вантажовідправника сертифікат на цей вантаж. Забороняється приймати для транспортування вантажі з невідомими властивостями і характеристиками щодо вибухової та пожежної безпеки. У разі виявлення небезпечних вантажів без документів (як у дорозі, так і в порту) до того часу, доки не встановлено рід вантажу, повинні вживатись усі заходи застереження, передбачені щодо небезпечного вантажу. 4.3.13. При завантаженні вантажу, який має здатність самозайматися або виділяти вибухонебезпечні гази, у вантажному приміщенні слід передбачити вентиляцію, що відповідає фізико-хімічним властивостям вантажу. Якщо штатна суднова вентиляція не задовольняє вимоги щодо зберігання даного виду вантажу, то потрібно дообладнати приміщення додатковими вентиляційними пристроями. 4.3.14. Небезпечні вантажі повинні прийматися на судно після завантаження його рештою вантажів, а розвантажуватися - першими. Судно, що прийняло на борт вибухонебезпечні вантажі, повинно негайно відійти від причалу. 4.3.15. Небезпечні вантажі, які транспортуються в трюмах, танках або на верхній палубі, повинні бути під постійним наглядом для своєчасного виявлення первинних ознак займання. Особливу увагу слід звертати на приміщення, де розміщені вантажі, здатні до самозаймання, а також на танки та інші ємкості з нафтопродуктами. 4.3.16. Небезпечні вантажі, які транспортуються, повинні мати надійне кріплення, що унеможливлює їх тертя, удари один об другий та об інші предмети, а також мати пристрої, які унеможливлюють їх перекидання та зсув за штормових умов. 4.3.17. Перед початком завантаження капітан, відповідно до правил, зобов'язаний особисто перевірити готовність судна до перевезення пред'явлених небезпечних вантажів, забезпеченість та справність відповідних засобів протипожежного захисту, датчиків пожежної сигналізації, токсичності (зараження), корозійності або радіоактивності вантажів. Перед завантаженням небезпечних вантажів старший помічник капітана разом з другим помічником, другим механіком та електромеханіком повинні перевірити відсутність течі води через надходження забортної води чи через нещільності в трубопроводах у трюмах, витікання з танків, бункерів, цистерн та інших вантажних ємкостей, справність електромережі, готовність до дії протипожежних систем і пристроїв і стан устаткування (щільність і надійність закриття горловин, справність і чистота вимірювальних труб із ллял, справність трапів і огороджень, систем вимірювання температур). Трюми мають бути чисті, просушені та провентильовані. Під час вантажних операцій слід використовувати тільки справні вантажно-розвантажувальні засоби. 4.3.18. У процесі підготовки судна до рейсу з перевезення небезпечного вантажу слід вибрати вогнегасні засоби, розрахувати інтенсивність їх подачі, відкоригувати ОТПП. За потреби слід поповнити запас гасильних речовин і протипожежного обладнання. Слід провести заняття та навчання з відпрацювання ОТПП, де, зважаючи на можливі варіанти ситуацій, фізико-хімічні та агресивні властивості небезпечних вантажів, що перевозяться даним рейсом, намітити можливі рішення з вибору способів та методів гасіння пожеж. Потрібно вибрати рекомендовані засоби гасіння і не застосовувати заборонені. 4.3.19. До початку вантажних операцій з небезпечним вантажем усі члени екіпажу, які беруть участь у цих роботах, повинні бути проінструктовані про запобіжні заходи, які слід виконувати при роботі з вантажем. Інструктаж проводить старший помічник капітана за участю помічника капітана пожежної частини та боцмана. 4.3.20. До початку вантажних операцій з небезпечними вантажами на судні необхідно провести такі попереджувальні заходи: задраїти всі закриття, включаючи ілюмінатори з боку борту, де проводяться вантажні операції; забезпечити швидку віддачу швартових та негайне зняття судна з якоря; привести системи та засоби пожежогасіння у стан готовності; виконати вимоги МОПОГ щодо підготовки судна для перевезення небезпечних вантажів та необхідних протипожежних заходів. 4.3.21. Забороняється проводити завантаження небезпечних вантажів: у трюми, танки та інші приміщення, які не мають відповідного спеціального обладнання або якщо це обладнання несправне; під час грози (грозових розрядах); при скупченні великої кількості парів нафтових газів на палубах або в трюмах, які призначені для цих вантажів; у тарі, яка не відповідає вимогам до упакування цього вантажу. 4.3.22. Забороняється при вантажних операціях з небезпечними вантажами: обслуговувати суднові вантажно-розвантажувальні засоби членам екіпажу, яких не було проінструктовано та допущено до самостійного управління механізмами і пристроями; проводити вантажні операції вибухонебезпечних вантажів без обгородження комінгсів люків, борту, фальшборту, палуб та вантажних гаків матами або іншими м'якими предметами або, де це можливо, дерев'яними щитами; укладати вантажі поблизу від поверхні, що нагрівається і не має ізоляції; розпалювати вогонь та підтримувати горіння в суднових котлах та камбузних плитах без наявності на їх трубах іскрогасного обладнання; користуватися на судні відкритим вогнем, а також переносними електронагрівальними приладами, каютними вентиляторами та іншими приладами, що можуть утворювати іскри; запускати переносні ДВЗ, курити на судні, у тому числі на відкритих палубах та в місцях для куріння, що встановлені наказом по судну. 4.3.23. Під час вантажних операцій з небезпечними вантажами в місцях, найбільш вибухонебезпечних та пожежонебезпечних, слід виставляти вахтових пожежної безпеки. Вахтовими призначаються особи, які добре знають правила поводження з даним вантажем. До участі у вантажних операціях вони не залучаються. 4.3.24. Вахтові пожежної безпеки зобов'язані: невідлучно перебувати на своїх місцях; стежити за точним виконанням правил пожежної безпеки при вантажних операціях; стежити за тим, щоб при вантажних операціях були вжиті всі заходи, які унеможливлюють удари або падіння вантажу, що можуть призвести до іскріння; знати заходи запобігання вибухам та пожежам, заходи щодо боротьби з вогнем, уміти на практиці використовувати первинні засоби пожежогасіння; знати засоби зв'язку з вахтовим помічником капітана, а під час стоянки біля причалу - з пожежною командою, яка розташована поблизу, і негайно доповідати їм про всі ознаки загоряння вантажів. 4.3.25. Температура в трюмах, танках та інших приміщеннях, що призначені для перевезення небезпечних вантажів, не повинна перевищувати допустимі норми, що встановлені для даного вантажу. При підвищенні температури потрібно негайно з'ясувати причину цього та вжити заходів для зниження температури до нормальної шляхом посилення вентиляції, охолодження (зрошення) палуб. 4.3.26. Забороняється використовувати стальні та синтетичні швартові та буксирні троси на суднах, які перевозять наливом займисті рідини з температурою спалаху парів нижче від +60 град.С. В інших випадках допускається застосовувати синтетичні троси, що пройшли антистатичну обробку. 4.3.27. Забороняється при завантаженні, розвантаженні та зберіганні будь-яких небезпечних вантажів у трюмах, приміщеннях та на відкритих палубах: допускати сторонніх осіб до вантажів; підходити до вантажів з відкритим вогнем або мати при собі сірники, запальнички та інші предмети, які можуть стати джерелом іскроутворення або відкритого вогню; користуватися переносними засобами освітлення в звичайному виконанні, опалювальними приладами та тимчасовою електропроводкою, а також приладами та інструментами, які можуть спричинити до іскри; залишати під напругою електрообладнання навіть у вибухобезпечному виконанні. 4.3.28. Упаковка небезпечних вантажів повинна бути якісна, що не піддається небезпечному впливу речовин, які містяться в ній. Посудини, у яких містяться небезпечні вантажі (рідини), повинні мати незаповнений простір, достатній для розширення рідини при найбільшій температурі, яка можлива під час перевезення в звичайних умовах. Балони та інші посудини для газів, які перебувають під тиском, повинні бути справні, своєчасно випробувані та правильно заповнені. Забороняється усунення будь-яких несправностей тари, переупакування або переливання небезпечних вантажів на судні. 4.3.29. Стиснені, зріджені або розчинені під тиском гази приймаються для перевезення лише в тарі, яка задовольняє вимоги діючих норм і технічних умов, ДНАОП 0.00-1.07-94 та цих Правил. 4.3.30. На кожному балоні повинні бути вибиті паспортні дані: найменування або знак (товарний) заводу-виготовлювача; номер балона; дата (місяць, рік) виготовлення або випробовування балона та рік чергового огляду (наприклад, 10-03-98); місткість балона: для балонів малої місткості (до 5 л включно) - номінальна, а для балонів середньої місткості (від 5 до 55 л) - фактична з точністю до 0,2 л. На балонах малої місткості паспортні дані дозволяється наносити масляною фарбою або зазначати на окремій пластинці, що припаяна до балона. Пофарбування та напис на балонах у залежності від газу, яким заповнено балон, повинні відповідати таблиці 2. Таблиця 2 ------------------------------------------------------------------ | Газ |Пофарбування | Напис | Колір напису | | | балона | | | |---------------+---------------+---------------+----------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | |---------------+---------------+---------------+----------------| |Аміак |Жовте | Аміак | Чорний | |Ацетилен |Біле | Ацетилен | Червоний | |Повітря |Чорне | Стиснене | Білий | | | | повітря | | |Кисень |Блакитне | Кисень | Чорний | |Кисень |Блакитне | Кисень | Чорний | |медичний | | медичний | | |Вуглекислота |Чорне | Вуглекислота | Жовтий | |Хладон 12 |Алюмінієве | Хладон 12 | Чорний | |Хладон 22 |Алюмінієве | Хладон 22 | Чорний та дві | | | | | жовтісмуги | |Циклопропан |Оранжеве | Циклопропан | Чорний | |Етилен |Фіолетове | Етилен | Червоний | |Усі інші ГГ |Червоне | Назва газу | Білий | ------------------------------------------------------------------ 4.3.31. При наповненні балона стисненим газом потрібно враховувати, що його тиск при нагріванні під час перевезення може збільшитися на 15% і більше порівняно з тиском при наповненні. 4.3.32. Якщо при транспортуванні небезпечного вантажу з'ясовано, що його тара ушкоджена, виявлено течу або розсипання вмісту упаковки, то капітан зобов'язаний встановити спеціальний пожежний пост та вивантажити вантаж з ушкодженою тарою в першому попутному порту. Якщо стан небезпечного вантажу спричиняє до небезпеки для екіпажу та судна, то вантаж слід викинути за борт, про що слід записати в судновому журналі. Викидати за борт небезпечний вантаж в ушкодженій тарі слід під наглядом капітана або його старшого помічника. Викинутий вантаж потрібно затопити. Частину вантажу, що витекла з упаковки, в трюмі або на палубі слід ретельно прибрати, а місця розливу насухо вичистити. 4.3.33. Вимушене розпакування небезпечного вантажу слід проводити з особливою обережністю під керівництвом досвідчених спеціалістів, без ударів молотком або іншим твердим предметом, додержуючись правил розпакування бездокументних вантажів. 4.3.34. У разі виявлення пошкодження тари та витікання (розсипу) небезпечних вантажів будь-які роботи у вантажному приміщенні повинні бути негайно припинені. Роботи можуть бути відновлені лише після усунення виявлених дефектів і коли концентрація горючих парів у повітрі досягне безпечної величини. 4.3.35. Тара для перевезення ЛЗР повинна бути закупорена і за звичайних умов морського транспортування надійно захищати вміст від зовнішніх джерел загоряння. 4.3.36. У скляних бутлях місткістю до 60 л дозволяється перевозити тільки рідини з високою температурою спалаху (категорія 3.3), а місткістю не більше 5 л - будь-яку ЛЗР. Бутлі місткістю до 60 л повинні бути повністю упаковані в дерев'яні або фіброві барабани, а місткістю до 5 л - у дерев'яні ящики або дерев'яні бочки. В обох випадках ємкості повинні бути обкладені інертним прокладним амортизувальним матеріалом, установлюватись горловиною догори, а на кришці кожного виду тари повинен бути напис "Верх". 4.3.37. Міцність ємкості для рідин з низькою температурою кипіння повинна бути достатньою, щоб витримати, з розрахунковим запасом, внутрішній тиск, що може утворитися. Упаковка, яка використовується для особливо небезпечних вантажів, повинна бути достатньо міцною, щоб витримати внутрішній тиск, який може утворитися при нагріванні рідини до +65 град.С, і мати запас міцності при цій температурі не менше 50%. Ємкість заповнюється з недоливом, який встановлюється у відсотках від загальної її місткості. У всіх випадках ємкість повинна бути наповнена рідиною не більше ніж на 95% її ємкості. 4.3.38. Тара, в якій міститься ЛЗР, повинна бути герметично закупорена. Перед завантаженням тару слід уважно оглянути. Якщо виявлено витікання або його сліди (про що можуть свідчити зменшення рідини нижче від обумовленої кількості або ушкодження тари), то така тара до перевезення не приймається і негайно повертається на берег. 4.3.39. Скляні бутлі з небезпечними вантажами повинні бути щільно закупорені і розміщені в міцних обрешітках або упаковані в кошики із заповненням проміжків інертним прокладним амортизувальним матеріалом і не повинні виступати за крайки кошика або обрешітки. Металева тара, що потребує герметичного закриття, повинна бути запаяна або загвинчена пробками і прокладками зі стопорами. 4.3.40. Герметична упаковка обов'язкова для речовин, які виділяють легкозаймисті гази та пари, при висиханні стають вибухонебезпечними і небезпечно взаємодіють з повітрям. 4.3.41. Небезпечні вантажі слід перевозити на палубі в тих випадках, коли потрібно постійно наглядати за вантажем. Слід мати вільний доступ до нього, а також до всіх засобів пожежогасіння, пожежного інвентарю та постів управління стаціонарними системами. 4.3.42. Вогненебезпечні вантажі на палубі слід укладати на відстані не менше 7,5 м від рятувальних шлюпок і тільки з одного борту від діаметральної площини судна. 4.3.43. Небезпечні вантажі при завантаженні на відкриту палубу не повинні займати більше половини її площі. Крім того, потрібно передбачити можливість викидання небезпечного вантажу за борт або переміщення його в безпечне місце. 4.3.44. Вантажі, що можуть розкладатися, полімеризуватися, збільшувати тиск у своїх упаковках з підвищенням температури, слід складати поодаль від джерел тепла (нагріті переділки, механізми, труби тощо) і захищати ці вантажі від дії прямої сонячної радіації різними навісами та укриттями. 4.3.45. Піротехнічні сигнальні засоби слід зберігати у водонепроникних металевих шафах, що вбудовані в рубку на кормовому містку, або металевих ящиках, що надійно закріплені на палубі містка. Забороняється зберігання піротехнічних засобів у нештатних місцях. 4.3.46. Слід суворо контролювати стан засобів піротехніки. Піротехнічні засоби, які виявилися непридатними, а також засоби з простроченим терміном придатності необхідно видалити із судна та замінити новими. 4.3.47. Усі піротехнічні засоби повинні мати інструкції з безпечного поводження з ними. Забороняється користуватися піротехнічними засобами, які не мають таких інструкцій. 4.3.48. При використанні засобів піротехніки належить уживати всіх запобіжних заходів проти попадання відкритого вогню від них на судно. Місця можливого попадання вогню слід ретельно оглядати. Усі члени суднового екіпажу повинні мати навики поводження з піротехнічними засобами. 4.3.49. Вибухові речовини (далі - ВР) у заводській упаковці слід зберігати в коморах (крюйт-камерах), що обладнані стелажами, конструкція яких повинна забезпечувати безпечність зберігання всього запасу цих речовин і унеможливити їх зміщення або випадання за хитавиці судна. Улаштування і розміщення крюйт-камер мають відповідати Правилам Регістру. 4.3.50. Засоби підривання необхідно зберігати окремо від ВР. У міру використання детонаторів звільнений простір у ящиках потрібно негайно заповнювати гумовими або повстяними прокладками, які унеможливлюють переміщення в ящиках детонаторів, що залишились. 4.3.51. Між сховищами з детонаторами та ВР для попередження вибуху останніх від детонації повинні дотримуватися відстані, наведені в таблиці 3. Таблиця 3 ------------------------------------------------------------------ | Кількість | Безпечна | Кількість | Безпечна | | детонаторів | відстань до | детонаторів | відстань до | | у сховищах, | сховища з ВР, | у сховищах, | сховища з ВР, | | шт. | м | шт. | м | |---------------+----------------+-------------+-----------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | |---------------+----------------+-------------+-----------------| | 1000 | 2,0 | 75000 | 16,5 | | 5000 | 4,0 | 100000 | 19,0 | | 10000 | 6,0 | 150000 | 24,0 | | 15000 | 7,5 | 200000 | 27,0 | | 20000 | 8,5 | 300000 | 33,0 | | 30000 | 10,0 | 400000 | 38,0 | | 50000 | 13,5 | 500000 | 43,0 | ------------------------------------------------------------------ 4.3.52. Крюйт-камери слід завантажувати так, щоб на 1 куб.м приміщення припадало не більше 100 кг ВР або 1000 шт. детонаторів і завантаження не перевищувало 30% вільного обсягу приміщення. 4.3.53. Відносна вологість повітря в крюйт-камері повинна бути не вище 95%, а температура - не нижче +5 град.С та не вище +25 град.С. 4.3.54. Датчики автоматичної теплової сигналізації мають бути відрегульовано на подачу сигналу з приміщення крюйт-камери при підвищенні температури в ній до +40 град.С. 4.3.55. У період експлуатації крюйт-камер необхідно стежити, щоб палуба була повністю вкрита матами або подвійним шаром лінолеуму, а ВР зберігалися та переносилися в дерев'яній упаковці, яка унеможливлює іскроутворення. 4.3.56. ВР, строки зберігання яких закінчились, повинні бути негайно вилучені із судна. 4.3.57. Під час ходу судна сховища ВР повинні перебувати під постійним наглядом вахтової служби. Під час стоянки судна в порту біля сховища ВР повинна бути виставлена охорона. У разі тимчасової стоянки в порту судна, яке має на борту ВР, слід дотримуватись усіх вимог керівництва порту. 4.3.58. На суднах, що мають на борту ВР, повинні бути постійно задіяні в роботу іскрогасники на всіх випускних та димових трубах. 4.3.59. При всіх операціях з ВР слід дотримуватись максимальної обережності. Забороняється ВР кидати, волочити, кантувати, штовхати, завдавати їм ударів. 4.3.60. Взуття працюючих у крюйт-камері повинно бути без сталевих цвяхів. Інструменти, цвяхи, скоби, засуви та інший металевий інвентар повинен бути виготовлений з міді, латуні й інших сплавів та металів, які при ударах не дають іскор. 4.3.61. Забороняється в крюйт-камері проведення будь-яких робіт, пов'язаних з ВР, крім їх завантаження та розвантаження. Спорядження зарядів може проводитись тільки в спеціальних приміщеннях, що утворені сталевими перегородками і розташовані на відкритій палубі на віддалі від постів управління, житлових і службових приміщень. 4.3.62. Перевантаження вибухових матеріалів на суднах допускається при хвилюванні моря не більше 4 балів і при умові швартування суден одне до одного. 4.3.63. Крюйт-камера повинна обслуговуватись стаціонарними системами пожежогасіння (водогасіння, зрошення, затоплення) та мати переносні вогнегасники. Крюйт-камера, в якій зберігаються ВР, повинна бути постійно замкнена та опечатана. На її дверях мають бути написи: "Крюйт-камера", "Не дозволяється використовувати відкритий вогонь", "Вхід із сірниками і запальничками заборонено", "Двері повинні бути зачинені". 4.3.64. Розсипаний порох належить змести м'якою сухою щіткою і викинути за борт. Забороняється проводити вогке прибирання. Порох, який залишився після спорядження зарядів, теж слід викинути за борт. 4.3.65. При поверненні судна з промислу в порт приписки ВР, що залишились невикористаними, потрібно здати на берегові склади. 4.3.66. На одному вантажному судні допускається перевезення не більше 50 розрахункових балонів (кожний місткістю 40 л) з легкозаймистими газами підкласів 2.3 та 2.4. На судні з пасажирами допускається перевезення не більше 10 розрахункових балонів з легкозаймистими газами категорії 2.4. 4.3.67. Балони або посуд з газами підкласів 2.3 і 2.4 слід укладати в сухих прохолодних місцях, які віддалені на значну відстань від будь-яких джерел тепла, іскор, полум'я та предметів або речовин, що можуть призводити до пожежі при витіканні газу. Слід передбачати заходи, що запобігають розповсюдженню газу по судну у разі його витікання; при цьому слід ураховувати, що більшість газів важче за повітря і може проникати в трюми та в нижні приміщення судна. 4.3.68. Балони з газами слід укладати горизонтально так, щоб вони не торкались металевих палуб, бортів та інших конструктивних елементів корпусу судна, для цього використовують підкладки та прокладки з дощок та брусків. Балони кожного наступного ряду укладають у проміжках між балонами попереднього. Висота штабеля повинна бути не більше 5 рядів і не вище 1,5 м. У штабелі не повинно бути більше ніж 50 балонів. Допускається складування балонів у вертикальному положенні, якщо вони поставлені в ящик, колоду, кліть або станок. Забороняється укладати на балони будь-який інший вантаж. 4.3.69. Складування балонів з газами на палубі дозволяється в тому випадку, якщо є відкриті місця, які підходять для цього. Крім того, судно повинно мати борт або фальшборт достатньої висоти, що забезпечує захист кріплення вантажу від механічної дії морської води. Відстань між посудинами з легкозаймистими газами підкласів 2.3 та 2.4 та іншими небезпечними вантажами повинна бути не менше 7,5 м. Укладені на палубі балони повинні бути захищені від прямих променів сонця конструктивними спорудами або навісами. Брезент, який вкриває балони та торкається них, не вважається достатнім захистом. 4.3.70. Деякі легкозаймисті гази підкласу 2.4 дозволяється перевозити під палубою вантажних суден при обов'язковому дотриманні таких додаткових умов: вантажні приміщення, в яких укладаються балони з такими газами, не повинні бути суміжними з машинним відділенням (далі - МВ) і машинно-котельним відділенням (далі - МКВ), службовими або житловими приміщеннями; повинні бути абсолютно газонепроникними та обладнані автономною системою вентиляції, що забезпечує повне видалення газів, які можуть з'явитися при ушкодженні балона; приймальні отвори витяжних вентиляційних каналів повинні бути розташовані в нижній частині приміщення на відстані близько 0,3 м від нижньої палуби; зовнішні отвори вентиляційних каналів повинні мати вогнезахисні сітки; на судні повинен бути прилад для визначення концентрації відповідного газу у вантажному приміщенні (газоаналізатор); укладання балонів проводиться в місцях, легкодоступних для нагляду та вільного вилучення балонів у разі небезпечної ситуації. 4.3.71. Забороняється складувати балони з будь-яким газом у трюми або над трюмами, у яких розміщується вугілля. 4.3.72. Забороняється при завантаженні, розвантаженні та зберіганні на судні балонів з вибухонебезпечними газами та ГГ: приймати балони з газами без паспортів та тавр про випробування, без запобіжних кілець та ковпаків, не пофарбовані в установлений колір; зберігати сумісно в одному приміщенні балони з киснем та ГГ, з газами та небезпечними вантажами, здатними утворювати вибухонебезпечні суміші, а також з ЛЗР; змащувати або фарбувати наповнені балони; тримати промаслене ганчір'я та клоччя поблизу балонів з киснем, а також працювати з цими балонами в промасленому одязі. 4.3.73. Перед початком завантаження ЛЗР слід ретельно перевірити електропроводку в трюмах та впевнитись в її справності. При завантаженні ЛЗР масою до 1000 кг у місцях проведення робіт повинні бути підключені та підготовлені до дії пожежні рукава. Біля трюмів слід установити не менше двох ящиків з сухим піском місткістю 0,5 м3 кожний, по одній лопаті біля них, два пінних вогнегасники, пожежне покривало та два ДІА для використання їх у разі пожежі та наданні допомоги людям, а також під час роботи в трюмі при виявленні витікання газу. За наявності на судні вуглекислотної або пінної системи пожежогасіння поблизу пункту управління слід поставити вахтового на весь час завантаження (розвантаження) ЛЗР. Палубу судна на час завантаження (розвантаження) ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2 слід покривати в робочих місцях дерев'яними настилами або брезентом. 4.3.74. При підозрі витікання небезпечних речовин з тари вхід у трюм слід заборонити до повного усунення отруйних, наркотичних або вибухових сумішей з повітрям; заходити до трюму можна тільки в ДІА та в м'якому взутті. 4.3.75. При організації одноразового перевезення на суднах ЛЗР у тарі, коли вантажем заповнюється одне або кілька вантажних приміщень, судно слід додатково спорядити переносними засобами піногасіння із запасом піноутворювальних речовин, що забезпечують разове покриття площі найбільшого з вантажних приміщень. 4.3.76. При перевезенні ЛЗР у тарі належить дотримуватись таких вимог та умов: зберігати вантаж у прохолодному місці, захищати його від тепла; передбачати відповідну вентиляцію вантажних приміщень; складати вантаж на відстані від житлових приміщень; ужити відповідних заходів, що запобігають проникненню рідини або парів у будь-яку іншу частину судна. 4.3.77. При перевезенні на палубі тари з ЛЗР її накривають брезентом або пожежним покривалом, які весь час утримуються у вологому стані. Забороняється укладання будь-якого вантажу ЛЗР у тарі на палубі над твіндеком при перевезенні в тропіках або в помірних широтах (літній період). При перевезенні подібних вантажів у полярних широтах ця вимога не дії. 4.3.78. На підходах до місця складування ЛЗР слід вивісити таблички з написами яскраво-червоного кольору на білому фоні: "Легкозаймисті випари", "Не підходити близько з ліхтарями та відкритим вогнем", "Не курити". Висота літер має бути не менше 75 мм. 4.3.79. ЛЗР у тарі укладають на палубі в такому порядку: бочки встановлюють на настили з дощок корками догори, правильними рядами в один ярус; бочки кожного ряду слід надійно закріпити, щоб повністю унеможливити їх зміщення або удари одна об другу; бідони встановлюють щільними рядами на дерев'яному настилі не більш ніж в два яруси, закріплюючи їх так, щоб не допустити їх зміщення; кожний ряд бідонів слід відокремити від іншого сепараційним матеріалом; скляні пляшки встановлюють на дерев'яному настилі в місцях, вільних від проходів та виконання робіт, і закріплюють з усіх боків і зверху дошками. 4.3.80. Укладання вантажу з ЛЗР у тарі під палубою повинно проводитись суцільними рядами, що займають за площею все приміщення, відведене для вантажу, з тим щоб верхні ряди не мали змоги переміщуватися за хитавиці судна. Для збереження нерухомості вантажу слід в достатній кількості застосовувати сепараційний матеріал. При завантаженні ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2 у тарі допускається повне завантаження тільки спеціалізованого трюму, призначеного для перевезення нафтопродуктів. 4.3.81. Бочки з ЛЗР у трюмі слід складати правильними рядами щільно одна до другої, корками догори. Укладання бочок лежачи проводиться торцями вздовж судна. Бочки нижнього ярусу вкладаються на сепараційний матеріал і закріплюються розпірками, наступні яруси бочок ретельно закріплюються розпірками та брусками. Якщо корки закріплені в дні бочок, а останні розміщені за вертикаллю, то між ярусами бочок прокладаються дошки. 4.3.82. При потребі укладання ЛЗР у трюм (або приміщення), суміжний з МВ або КВ, бункером для вугілля, камбузом або іншим приміщенням, їх слід укладати на відстані не менше шести метрів від переділок, що нагріваються. Переділки або палуба, що відділяють приміщення складування ЛЗР від суміжних, повинні бути газонепроникними. 4.3.83. ЛЗР можливо зберігати в приміщенні, суміжному з житловими приміщеннями, тільки за умови, що їх розмежовує сталева газонепроникна переділка, що має термоізоляцію товщиною не менш як 75 мм. 4.3.84. Виконання вантажних операцій з нафтопродуктами II та III класів у тарі слід виконувати з особливою обережністю і під безперервним наглядом першого помічника капітана. 4.3.85. Нічні вантажно-розвантажувальні роботи на суднах з нафтопродуктами в тарі допускаються, як виняток, з дозволу начальника порту при додержанні таких умов: рівень освітлення робочих місць повинен бути не нижче 50 лк; рівень освітлення забезпечується прожекторним освітленням з віддаленням прожекторів від місця роботи не менше як 50 м та переносним освітленням із застосуванням вибухобезпечних ліхтарів. 4.3.86. Підняття та опускання ЛЗР у тарі при завантаженні та розвантаженні повинно проводитись плавно, без ривків та ударів тари одна об другу або об судно. У місцях, де можливі удари, потрібно прокладати мати або дерев'яні щити. Не дозволяється користуватися храпівцями при завантаженні та розвантаженні бочок з нафтопродуктами 1 розряду. Для виконання вказаних робіт застосовуються вантажні сітки з пеньки або інших натуральних матеріалів. 4.3.87. Після кожного перевезення ЛЗР слід проводити аналіз повітря в трюмах на вміст небезпечних парів. Якщо після вивантаження в ллялах або колодязі виявляться ЛЗР, що витекли з тари, то потрібно всю ділянку під пайолом промити великою кількістю води, яку слід відкачати осушувальним насосом у берегові ємкості (за вказівкою портової влади) або викинути за борт у дозволеній зоні відповідно із заходами, які запобігають забрудненню водного середовища. Лляла та колодязі повинні бути насухо вичищені, вантажні приміщення провітрені або, якщо є потреба, дегазовані. Зачищення слід проводити, використовуючи засоби індивідуального захисту залежно від властивостей ЛЗР. Огляд та зачищення трюмів повинні проводитись під особистим наглядом помічника капітана з пожежної частини, а там, де за штатним розкладом його нема, - другого помічника капітана та під керівництвом боцмана. У працюючих людей не повинно бути сірників і запальничок. Для освітлення дозволяється користуватися лише акумуляторними ліхтарями у вибухобезпечному виконанні. 4.3.88. Суднам з вантажем нафтопродуктів II та III категорій в тарі проводити будь-які види буксирних робіт не дозволяється. 4.3.89. Не дозволяється проведення ремонтних робіт у трюмах та на палубі із застосуванням відкритого вогню або інструментів, здатних викликати іскроутворення, за наявності на судні ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2. 4.3.90. На протязі рейсу періодично, але не рідше 23 разів на добу, в нижній або верхній частині трюму слід проводити аналіз газоповітряної суміші, результати якого заносяться до суднового журналу. При появі або збільшенні концентрації парів ЛЗР вживаються заходи до посилення вентиляції трюму. Проби на аналіз у цьому разі слід брати під час кожної вахти. Якщо вентиляційна система не може забезпечити ефективного усунення парів ЛЗР і підтримання їх концентрації нижче рівня від нижньої межі вибухонебезпечності, то в такому вантажному приміщенні дозволяється перевозити не більше 150 т брутто (або 50% вантажомісткості приміщення, дивлячись, що менше) ЛЗР підкласу 3.1 або 3.2. Якщо перевозиться понад 25 т ЛЗР, то для забезпечення наскрізного вентилювання вантажу половина повітропроводів вентиляційної системи повинна закінчуватись біля пайола, а друга половина - біля палуби. 4.3.91. При перевезенні самозаймистих вантажів слід постійно контролювати їх температуру. У разі підвищення температури насипного вантажу слід провести його штивку та посилити вентиляцію приміщення. Якщо вантаж розміщений у тарі, то слід її розкрити, а вміст провітрити та просушити. При значному нагріванні, яке загрожує займанням, вантаж необхідно вивантажити в найближчому порту. 4.3.92. Укладання вантажів, здатних виділяти пару або пил, які можуть утворювати вибухову суміш з повітрям, слід проводити в добре вентильованому місці. 4.3.93. Перевозити невеликі партії волокнистих вантажів (сизаль, обтиральний матеріал та інше), а також гофрованої картонної тари слід у трюмах, що найбільш віддалені від МКВ, житлових та службових приміщень. 4.3.94. Слід ураховувати, що вугілля (крім антрациту та кам'яного вугілля марки 1) є самозаймистим вантажем, продуктами піролізу якого є вибухонебезпечні гази, тому при будь-яких перевалках з вугіллям слід поводитись обережно, не допускати його скидання з висоти (особливо перших партій), що призводить до його подрібнення, перетворення в дріб'язок та вугільний пил, аерозоль, концентраційні залишки якого більш здатні до самозаймання. 4.3.95. Перевантаження вугілля в трюм та складування насипом слід здійснювати на рівну горизонтальну поверхню насипу, що наростає, для уникнення скочування вугілля. Належить стежити за рівномірним розподілом великих шматків та дріб'язку. 4.3.96. Забороняється зберігання вугілля в трюмах дерев'яних суден. 4.3.97. Усі тунелі, шахти, переділки піків, ланцюгові ящики і подібні місця, що стикаються з приміщеннями для вугілля, повинні бути газонепроникними. Палуба над вантажем вугілля, на якій розташовані житлові та службові приміщення, також повинна бути газонепроникною. 4.3.98. Судна, що перевозять вугілля, повинні мати в кожному з вугільних приміщень температурні трубки, які виходять на верхню палубу та пристосовані для виміру температур за всією висотою трюму. Трубки повинні проходити як посередині, так і по боках вантажного приміщення. 4.3.99. На кожному судні, що перевозить вугілля, повинен бути газоаналізатор для контролю за концентрацією метану в суміжних з трюмами приміщеннях та аналізу повітря при розкритті трюму з вугіллям при проведенні там будь-яких робіт. 4.3.100. На випадок горіння вугілля в трюмах слід мати пристосування для герметичного ізолювання їх від припливу повітря. Пяртнерси та топи сталевих щогл не повинні пропускати повітря у вугільні приміщення. 4.3.101. Вентиляція вантажних приміщень з вугіллям повинна бути тільки поверхневою. Вентиляційні труби облаштовуються розтрубами, які в погану погоду прибирають, а вентиляційні отвори закривають кришкою та брезентовим чохлом. Слід запобігати засміченню вентиляційних отворів вугіллям. 4.3.102. Усі вентиляційні та інші отвори повинні мати щільні пробки або пристосування, які дають змогу герметично ізолювати вантажні приміщення від припливу свіжого повітря. 4.3.103. Забороняється на суднах, що перевозять вугілля, незалежно від того, знаходиться це судно в порту чи перебуває в плаванні, підносити відкритий вогонь до отворів вентиляторів, а також заносити його в трюмні приміщення, де можуть збиратися вибухонебезпечні гази. 4.3.104. У вугільних трюмах не повинно бути кусків деревини, мішків, ганчір'я, клоччя та інших легкогорючих матеріалів. Потрібно стежити, щоб такі предмети не попадали в трюм разом з вугіллям. 4.3.105. Роботи у вугільних трюмах дозволяються тільки з відома капітана судна, про що робиться відповідний запис у судновому журналі. Працюючі в трюмі повинні мати при собі ДІА. Вантажно-розвантажувальні та інші види робіт у трюмах можуть розпочинатися тільки після їх провітрювання та перевірки вмісту метану в повітрі. Концентрація метану в трюмі не повинна перевищувати 1%. 4.3.106. Забороняється завантаження теплого (вище +35 град.С) вугілля. Заміри температури слід проводити на глибині одного метра через кожні чотири години. При цьому слід перевірити, чи немає ознак запотівання на підволоці, бортах трюмів та поверхні мішків, чи не з'явився запах розкладу. Дані огляду та заходи, що вживаються, повинні заноситись у судновий журнал. 4.3.107. При досягненні температури вугілля +40...-45 град.С слід збільшити кількість щоденних наглядів, а в разі подальшого підвищення температури до +60 град.С та вище слід вживати заходів до зупинення самонагрівання. 4.3.108. Борошно харчове рибне, а також з морських ссавців та ракоподібних являє собою сипучий гранульований або брикетований продукт, упакований в тканинні, багатошарові паперові або пластмасові мішки. Борошно середньої небезпеки містить 6-12% вологи та 12-18% жиру. Воно може самонагріватися та самозайматися при температурі близько +38 град.С. Усі види рибного борошна, що містять не менше 40% вологи, незалежно від інших факторів, вважаються як безпечний вантаж. 4.3.109. Мішки з борошном слід ставити на палубу вертикально так, щоб вони не торкались один другого та забезпечували доступ вентиляційного повітря з усіх боків. Не допускається укладати мішки в безпосередній близькості до переділок МВ. Між переділками та мішками з рибним борошном слід укладати вантаж, який при зберіганні стійкий до високої температури. Якщо такого вантажу нема, то переділки між МВ та вантажним приміщенням, у яке укладається борошно, повинні бути відділені від вантажу теплоізоляційним матеріалом. 4.3.110. Борошно з високим умістом жиру слід перевозити тільки в твіндеках. Висота штабеля не повинна перевищувати 3,6 м. Між вантажем та бімсами повинен бути вільний простір не менше 0,5 м. 4.3.111. Гофротара є горючим матеріалом з підвищеними пожежонебезпечними властивостями і вимагає додаткових протипожежних заходів. Гофрований картон не здатний до хімічного та мікробіологічного самозаймання, але має здатність до займання від дії сторонніх джерел тепловипромінювання. 4.3.112. Перевозити та зберігати гофротару дозволяється в приміщеннях, які повинні бути сухими, неопалюваними, обладнаними засобами об'ємного пожежогасіння або можуть бути швидко затоплені. Перед завантаженням ці приміщення належить ретельно прибрати та провітрити. 4.3.113. Забороняється завантаження, транспортування та зберігання гофротари в приміщеннях, де розташовані переділки, що нагріваються труби та інші джерела тепловипромінювання. 4.3.114. При транспортуванні гофротара повинна мати вологість до 10% і в процесі зберігання не повинна зазнавати впливу вологи. 4.3.115. Пакети гофротари слід укладати в штабеля горизонтально, висота штабеля має бути не більше трьох метрів, мінімальна відстань від джерел освітлення до штабеля - 0,5 м. Пакети слід надійно захищати від доторкування до металевих частин корпусу дошками, брезентом або іншими матеріалами, які запобігають зволоженню, забрудненню та тертю гофротари. 4.3.116. Забороняється зберігати разом з гофротарою фарби, лаки та інші ГМ. 4.3.117. До завантаження гофротари щитки освітлення і світильники в приміщеннях слід відкрити, очистити, перевірити щільність контактів, заміряти опір ізоляції електромережі. Усі виявлені несправності світильників, проводів, ламп, патронів, вимикачів і щитків освітлення слід усунути. Освітлювальні лампи мають мати захисні плафони і запобіжні сітки. Якщо виявлені несправності негайно усунути неможливо, електромережу освітлення трюму слід відключити від живлення,. після чого - користуватися справними переносними акумуляторними світильниками. 4.3.118. Перед завантаженням гофротари треба перевірити герметичність приміщень, обладнаних системою об'ємного пожежогасіння, трубопроводи системи слід продути повітрям. 4.3.119. Після закінчення вантажних робіт приміщення треба ретельно оглянути, прибрати і закрити, освітлення вимкнути. За приміщеннями, що завантажені гофротарою, має бути встановлений постійний контроль. Не рідше одного разу на добу слід вимірювати температуру повітря в них і перевіряти наявність запаху розкладу. Результати огляду треба заносити в судновий журнал. 4.3.120. Усі заходи, які вживаються для безпечного перевезення гофротари (навантаження, зберігання, розвантаження, призначення відповідальних осіб), оголошуються наказом про протипожежний режим на судні. |